у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
Проти релігійного авторитету імамату (держави горців Дагестану і Чечні на чолі з імамом Шамілем, керівником опору російському завоюванню) імперія виставляла лояльних їй ісламських кліриків. 13 березня 1845 року Воронцов, намісник і головнокомандувач на Кавказі, доповідною запискою імператору Миколі I повідомив про відправлення до Чечні кримського мусульманського судді (кадія): «Каді Ескер Сеїд Халіл Ефенді прийшов до мене і оголосив намір і бажання його особисто сприяти праведній нашій справі в горах Кавказьких умовляннями племен іменем самої віри магометанської... я дав йому на витрати... всього 400 руб. ср. і прогони на чотири коні до фортеці Грозної, віднісши витрату цю на екстраординарну суму»[1]. Службу імперія оплатила і нагородою: історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть - «У 1845 р. до фортеці Грозної направлено кримськотатарського кадія Кадіаскера Сеїд-Халіля Ефенді, чиї зусилля були невдовзі відзначені високою нагородою - орденом Святої Анни III ступеня»[2].