у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
Імперія вимагала від чеченських громад видавати солдатів, які втекли до них з імперської армії, і призначила ціною видачі сіль. Військовий міністр Чернишов офіційним службовим листом (відношенням) від 6 вересня 1842 року передав генералу Головіну, командиру Окремого Кавказького корпусу (главі імперських військ і адміністрації на Кавказі), повеління імператора Миколи I: щоб місцеве начальство «вимагало повернення військових чинів, що переховалися в горців, які виявили нам покірність», а від непідкорених громад «намагалося схиляти непокірних до видачі дезертирів за сіль»[1]. Викуповувати втікачів грошима імператор заборонив прямо: платою за виданих людей ставав доступ до солі, яку імперія тримала під забороною.