Невибіркові напади

Ціллю артилерії та авіації часто ставали не військові об'єкти, а житлові населені пункти цілком: інструкція від 4 серпня 1925 року, затверджена командувачем Північно-Кавказького військового округу Уборевичем, членом Реввійськради округу Володіним і повноважним представником ОГПУ (політичної поліції, попередниці сучасної ФСБ) по краю Євдокимовим, приписувала - «Якщо населення аулу у встановлений строк цілком не виконає вимоги про здачу зброї або виконає частково, то командування загоном, як загрозу, відкриває артилерійський вогонь (а за відсутності артилерії - кулеметний) протягом 10 хвилин на високі розриви і напів-ураження», і додавала: «залежно від обстановки попереджувальний вогонь, як захід впливу, може відкриватися і кілька разів»^[1]; ні військового об'єкта, ні цілі всередині села документ не називає зовсім. З 242 роззброєних селищ 101 потрапило під рушнично-кулеметний і артилерійський обстріл, 16 - під удари з повітря^[2]; за підрахунком історика Є. Ф. Жупікової, «На 16 аулів, де переховувалися керівники повстанців, було скинуто 104 пудові бомби [близько 1,7 тонни]»^[3]. Пудова авіабомба - це близько 16 кілограмів, вага міни сучасного 120-мм міномета; у середньому на аул припало по шість-сім таких бомб. Авіацією розпоряджався начальник ВПС округу Петрожицький, а історик Т. У. Ельбуздукаєва перелічує цілі поіменно: «У ході проведення операції літаки 3-го, а з 6 вересня - і 5-го авіаційних загонів завдавали авіаударів по аулах Зумсой, Дай, Тагір Хой, Аккі Боугі, Ошні, Хімой, Ніжелой, Рагехой, Урус-Мартан і Ножай-Юрт»^[4]. Як виглядав «попереджувальний вогонь» в одному аулі, видно з донесення по Ачхой-Мартану 25 серпня 1925 року: «по аулу було випущено 15 шрапнелей спершу на високий розрив чотири потім на ураження. Після того, як було поранено двох чеченок, жителі почали віддавати зброю»^[5]. Історик А. Ю. Лашков пише про удар по аулу Дай: «Спочатку через сильний туман авіаудару помилково зазнало сусіднє селище Чубахкімерой»^[6].