Нацьковування сусідніх народів

Чеченці прожили заслання під постійними нападами та провокаціями. Імперія сама зробила їх мішенню - тавром «зрадників», потуранням начальства і таємною поліцією, яка після кожного погрому призначала винними самих чеченців. 16 червня 1950 року в місті Леніногорську в Казахстані на чеченців напали робітники, завербовані на свинцеві рудники, а заводіями в них були кримінальники, випущені з казахстанських таборів. Погром готували потай, і чеченську громаду застали зненацька: найбільше людей убили першого дня, коли чеченські чоловіки поодинці й невеликими групами роз'їхалися вітати рідних із закінченням рамадану (для мусульман це велике релігійне свято). Місцеве начальство, поліція окупанта і спецкомендатура не зупинили нападників; чеченці організували оборону самі й за два дні вуличних боїв, до 18 червня, витіснили погромників на околицю міста, а радянські війська ввійшли лише 19 червня. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «Загалом було по-звірячому вбито 36 чеченців, включно з жінками та дітьми»^[1]. Управління спецпоселень МДБ (попередниці сучасної ФСБ) Казахської РСР визнавало того ж літа «масові бійки між виселенцями-чеченцями та місцевими жителями (на ст. Кушмурун Кустанайської області, в Усть-Каменогорську та Леніногорську Східно-Казахстанської області), що супроводжувалися вбивствами й тяжкими пораненнями» - і провину за них покладало на самих чеченців^[2]; про Усть-Каменогорськ 9-те управління МДБ СРСР доповідало 1952 року: «виникла масова бійка, в якій брало участь до 150 чеченців і близько 300 робітників. Цей масовий безлад було ліквідовано лише після втручання частини МДБ»^[2]. Відділ спецпоселень поліційного відомства в довідці, складеній у липні 1950 року, датував погром у Леніногорську 17 червня і рахував убитих по-своєму: «У бійці було вбито 34 спецпереселенці-чеченці», а напад в Усть-Каменогорську відносив до 27 червня^[3]. У грудні 1954 року в селі Єлизаветинка Акмолинської області учні школи механізації називали чеченців «зрадниками і запроданцями батьківщини» - з цими звинуваченнями росіяни пішли на масове зіткнення з чеченцями^[2]. 15 травня 1955 року в Екібастузі робітники, мобілізовані через військкомат на шахти, побили на вулиці двох чеченців; поліцейські сховали побитих у відділку, але робітники прийшли туди й зажадали їх видати. Міністр внутрішніх справ СРСР Круглов доносив керівництву більшовицької партії та урядові: «Діставши відмову, колишні солдати відтіснили співробітників відділення міліції, силоміць витягли чеченців на вулицю й побили їх. Після цього робітники побили низку інших чеченців, які мешкали в місті. Внаслідок бійки вбито 3 і дістали поранення 4 чеченці»^[2].