Заборона релігійної практики корінного народу

У 1958-1989 роках колонізатор оголошував чеченські святині закритими, судив за друк Корану і вів облік вірян. 10 грудня 1958 року московське відомство з нагляду за релігією розіслало своїм чиновникам на місцях циркуляр із такою назвою: «Про заходи з припинення паломництва до так званих „святих місць"»; завдання в ньому: «домогтися припинення паломництва і закриття так званих "святих місць"»^[1]. У Чечні під цей циркуляр потрапила могила матері шейха Кунта-Хаджі - засновника найчисленнішого чеченського братства. У звіті того самого відомства за 1973 рік сказано: могила «близько чотирнадцяти років тому була оголошена місцевими органами влади «закритою». Однак починаючи з 1961 р. релігійники самовільно почали відновлювати її… У 1970-1971 рр. це так зване «святе місце»… відвідувало понад 10 тис[яч] осіб… Дорогою паломники, часто за участю підлітків, здійснюють колективний релігійний обряд «зікр» [спільну молитву з рухом по колу та співом]»^[2]. Історики Я. З. Ахмадов та Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «Особливо припинялося проведення обряду «гучного» зікру [молитви вголос] кадирійського тарикату [братства] (орден Кунта-Хаджі)»^[3]. 29 червня 1979 року Жовтневий районний суд Грозного судив Алаудіна Богатирьова, Салаудіна Дубаєва та Анатолія Юшкіна; у вироку сказано, що Богатирьов «з метою зайняття забороненим промислом… займався виготовленням поліграфічним способом у значних розмірах літератури релігійного змісту арабською мовою»: з 1971 по 1978 рік вони підпільно надрукували 2500 примірників Корану, 600 примірників його частин і 500 підручників арабської мови, і суд постановив «піддати» Богатирьова «6 рокам позбавлення волі з конфіскацією майна з утриманням у виправно-трудовій колонії суворого режиму», а Дубаєва та Юшкіна - чотирьом рокам^[4]. 5 квітня 1983 року Москва ухвалила постанову «Про заходи з ідеологічної ізоляції реакційної частини мусульманського духовенства»; чиновник з нагляду за релігією в регіоні Музаров відзвітував 25 серпня 1983 року: «організаційно припинили свою діяльність 59 мюридських [релігійних] груп і товариств та нейтралізовано діяльність понад 100 служителів культу [мулл]… Було проведено роботу з узяття на облік усіх екстремістських елементів і фанатиків, складено карту мюридських [релігійних] організацій»; «Скоротилася кількість мюридів [членів братств] - з 20 тис. до 9 тис.»^[5]. Чеченці не скорилися: 5 травня 1989 року відомство з нагляду за релігією нарахувало в республіці 311 груп братств, «що об'єднують близько 8300 осіб», з них «братства «Кунта-Хаджі» - 183 групи»^[6].