у кампанії «Перша російсько-чеченська війна (1994–1996)»
Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Окупанти спалювали архіви, бібліотеки, книги і рукописи чеченців.
Російські артилеристи обстрілювали, а льотчики бомбили в Грозному будівлі архіву, бібліотек і наукових інститутів. Документи, книги і рукописи в цих будівлях згоріли[1][2]. Російські воєначальники за допомогою солдатів вивозили давні книги на вантажівках у бік Моздока, міста в Північній Осетії, та Інгушетії, підконтрольних Росії (докладніше: «Крадіжка культурних цінностей»)[2].
З 31 грудня 1994 року окупаційні війська штурмували центр Грозного, де Центральний державний архів Чеченської Республіки зберігав близько 656 тисяч справ з історії чеченського та інгуського народів більше ніж за два століття. Одна будівля архіву стояла на вулиці Орджонікідзе, за сто метрів від палацу президента Ічкерії[1]. Правозахисник «Меморіалу» Олег Орлов, який на початку штурму був у підвалі палацу разом із групою російського уповноваженого з прав людини Сергія Ковальова, у лютому 1996 року розповів у Москві громадському трибуналу російського фонду «Гласність», що в ніч на 4 січня 1995 року вийшов із підвалу: «Ми побачили, що весь центр міста вже зруйнований, практично всі житлові будинки або згоріли, або продовжували горіти. … Цей архів ми бачили – він повністю згорів»[3]. У лютому 1995 року заступник керівника російського архівного відомства Єремченко приїхав до Грозного і встановив, що в будівлях архіву на вулицях Орджонікідзе і Чехова окупанти знищили всі документи разом із запасними копіями на плівці. Третя будівля архіву, на Карагандинській вулиці, уціліла. У ній зберігалися близько 90 тисяч справ про чеченців та інгушів, яких СРСР 1944 року виселив до Казахстану. 21 вересня 1995 року заступник керівника відомства Єремченко у відповіді на запит написав, що окупанти знищили 87 відсотків із 795 тисяч справ у всіх державних архівах Чеченської Республіки[1].
На початку 1995 року російські війська обстрілами повністю спалили республіканську наукову бібліотеку імені Чехова в Грозному[1]. Етнограф Ян Чеснов, який вивчав чеченців і бачив руїни бібліотеки, 24 квітня 1996 року розповів у Москві громадському трибуналу фонду «Гласність»: «Спалені архів, республіканська бібліотека. … Спалено весь книжковий фонд. Книги чеченською мовою, видані в 30-ті роки латинською графікою [латинськими літерами], давні арабські книги. Загинула унікальна бібліотека»[2].
У січні 1995 року окупанти обстрілами знищили Чеченський національний музей у Грозному разом із відділом давніх книг і рукописів (докладніше: «Знищення історичної пам'яті»)[2]. На початку 1995 року російські війська знищили в Грозному бібліотеку Науково-дослідного інституту гуманітарних наук Чеченської Республіки. У бібліотеці зберігалися праці всіх відомих дослідників Кавказу, записи експедицій про мови чеченців та інгушів, оригінали середньовічних книг і рукописів[1].
Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що в Грозному згоріли науково-технічна бібліотека, три бібліотеки вишів, бібліотеки всіх наукових інститутів, республіканська дитяча бібліотека та архіви спілок письменників, художників, композиторів і театральних діячів. За даними «Меморіалу», окупанти зруйнували або непоправно пошкодили фольклорний центр з архівом[1].
У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів[4]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)[5]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки[1].