Невибіркові напади

Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Російські війська бомбили й обстрілювали міста Ічкерії, не відрізняючи житлових будинків від військових цілей^[1].

Російська авіація скидала на Ічкерію некеровані бомби й касетні бомби з кульками або голками^[1]. Екіпажі російських гелікоптерів стріляли по містах і селах некерованими ракетами^[2][3]. Окупаційні війська обстрілювали житлові квартали зі ствольної артилерії, мінометів і реактивних систем залпового вогню «Град» і «Ураган», які не можуть бити прицільно^[1]. У Грозному, столиці Ічкерії, російські військові закидали житлові будинки з людьми глибинними бомбами, якими топлять підводні човни. Така бомба пробиває десяток бетонних перекриттів і вибухає всередині будинку^[1].

Окупанти обстрілювали ринки й лікарні^[1]. Російські війська бомбили села перед штурмом, після захоплення і під час «перемир'їв» з Ічкерією (докладніше: «Фальшиве перемир'я»)^[1].

Російські льотчики бомбили, а артилеристи обстрілювали міста й села Ічкерії всю війну, з вересня 1994 року по серпень 1996 року. 2 вересня 1994 року російські льотчики вдарили ракетами по трьох селах за двадцять кілометрів від Грозного^[4][5]. 23 листопада льотчики обстріляли птахофабрику в Шалі й поранили сімох мирних чеченців^[6]. 25 листопада льотчики вдарили по аеропорту Грозного і житлових будинках поруч і, за різними даними, вбили трьох або шістьох людей^[7][8]. 26 листопада, коли російські танкісти штурмували Грозний, льотчики обстрілювали місто. За даними агентства «Чеченпрес», танкісти й льотчики вбили від 25 до 39 мирних людей^[9][10][11]. 29 листопада льотчики обстріляли ракетами аеропорт і центр Грозного і, за даними Департаменту державної безпеки Ічкерії, вбили 14 людей^[12][13]. 30 листопада російська авіація двічі бомбила Грозний і, за словами радника президента Ічкерії, вбила до 80 людей^[7][14]. 3 грудня 1994 року російський льотчик скинув бомбу на п'ятиповерховий житловий будинок в Аргуні, місті на схід від Грозного, але бомба пробила стіну й не вибухнула^[2]. 12 грудня російські льотчики з гелікоптерів і літаків бомбили житлові квартали Долинського, селища на північний захід від Грозного^[15][1]. 13 грудня льотчики обстріляли чотири машини з біженцями біля села Новий Шарой на заході Ічкерії і вбили трьох біженців^[1][2].

З 18 грудня 1994 року російська авіація бомбила Грозний, а з 19 грудня до штурму 31 грудня - щодня^[1]. Командувач російської військової авіації Дейнекін 21 березня 1995 року сказав в інтерв'ю газеті «Московський комсомолець», що до 29 грудня через погану погоду льотчики не могли застосовувати над містом бомби й ракети з лазерним або телевізійним наведенням. Російські льотчики скидали на місто некеровані бомби крізь хмари з висоти п'яти-семи кілометрів, коли, за словами командувача, «землі взагалі не видно»^[1]. У січні та лютому 1995 року російські війська обстрілювали житлові квартали Грозного зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню, а льотчики бомбили місто. Андрій Миронов, російський правозахисник, який прожив у Грозному три місяці, у лютому 1996 року розповів у Москві громадському трибуналу російського фонду «Гласність»: «І ось закінчився обстріл, виходиш із дому і бачиш: тут трупи, там трупи. Лежать старі люди. Поруч санчата, на санчатах фляга з водою». Про голки, якими окупанти начиняли снаряди й бомби, правозахисник сказав трибуналу: «Увесь Грозний був ними засипаний. Ці елементи годяться тільки для ураження незахищених людей»^[2]. Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що російські льотчики свідомо бомбили Грозний не цілячись і такі удари неминуче вбивали багато городян. За оцінкою Спостережної місії російських правозахисних організацій, з грудня 1994 року по березень 1995 року окупанти вбили в місті 25-29 тисяч мирних людей (докладніше: «Масові вбивства цивільних»)^[1].

У ніч на 21 грудня 1994 року російські артилеристи влучили снарядом у будинок у Новоартемовому, селі поблизу Грозного, і вбили п'ятьох дітей. Ще дві чеченські дівчинки з цього будинку померли від ран у лікарні^[1]. 24 грудня в морзі Центральної республіканської лікарні Грозного лежали 19 невпізнаних тіл городян, яких убили російські льотчики^[1]. З 26 по 28 грудня 1994 року російська авіація бомбила близько 40 сіл^[1]. 29 грудня в морг Центральної республіканської лікарні привезли тіла двох дітей, двох жінок і ще чотирьох людей, яких російські артилеристи вбили під час обстрілу околиць Грозного^[1].

3 січня 1995 року російські льотчики обстріляли автобусну зупинку біля Старих Атагів, села на південь від Грозного, і вбили там водія вантажівки, що стояла поруч, і ще кількох людей^[16]. Того дня російська авіація скинула касетні бомби на базар, лікарню та автомобільний ринок Шалі^[1][2]. За підрахунками правозахисника Андрія Миронова, однією бомбою на автомобільному ринку льотчики вбили від 130 до 160 людей^[2]. 31 січня артилеристи обстріляли Самашки й убили на вулиці Чапаєва чотирьох людей. 2 лютого артилеристи влучили з міномета в одне подвір'я на цій вулиці й убили вранці жінку та 14-річну дівчинку, а вдень - трьох людей на похороні^[17]. 11 або 12 березня 1995 року льотчики бомбили вулицю Моздоцьку в Шалі й зруйнували на ній 68 будинків^[1]. 22-23 березня екіпаж російського гелікоптера обстріляв вантажівку з біженцями біля села Мескер-Юрт поблизу Шалі й убив водія та пасажира^[1]. 26 березня екіпажі шести російських гелікоптерів обстріляли ракетами Самашки й важко поранили чотирьох людей^[17]. 6 квітня артилеристи обстріляли з «Граду» і ракетами Нікі-Хіту, гірське село на південному сході Ічкерії, і вбили двох чеченських дітей^[1][18]. 24 квітня 1995 року льотчики бомбили Ножай-Юрт, село на південному сході республіки, де не було бійців армії Ічкерії, і вбили чотирьох чеченців^[18][19]. За даними міжнародної організації «Лікарі без кордонів», за 15 днів до 27 травня 1995 року до лікарні Шатоя, гірського села на півдні Ічкерії, привезли 74 людини, яких поранили російські льотчики^[20]. 8 жовтня 1995 року російські льотчики бомбили Рошні-Чу, село на південний захід від Грозного, і, за словами сільчан, убили 28 людей - мирних чеченців і бійців армії Ічкерії^[21][1]. З 14 по 20 грудня 1995 року російські війська обстрілювали й бомбили житлові квартали, лікарні та мечеть Гудермеса, другого за величиною міста Ічкерії^[1]. Командувач окупаційних військ Шкірко назвав 267 мирних людей, убитих у Гудермесі^[1][22].

З 11 по 20 лютого 1996 року російські війська обстрілювали Новогрозненський, селище на сході Ічкерії, і, за даними агентства Agence France-Presse, вбили не менше ніж 50 мирних чеченців^[1]. Яромир Штетіна, кореспондент чеського агентства «Епіцентрум», на пресконференції запитав командувача окупаційної армії Тихомирова, чи знає генерал про мирних людей у селищі. Командувач відповів журналістові: «Ми не можемо встановити різницю між бойовиком [так росіяни називали бійців Збройних сил Ічкерії] і цивільним жителем»^[3]. До перших чисел березня 1996 року артилеристи руйнували села Аллерой і Центорой, куди були змушені відступити захисники селища, і продовжували обстріли після того, як захисники пішли звідти. Артилеристи вбили в цих селах мирних чеченців^[1]. З 3 по 9 березня артилеристи обстрілювали Серноводськ, село на заході Ічкерії, і вбили не менше ніж 45 мирних людей^[1]. З 6 по 8 березня, коли Збройні сили Ічкерії звільнили більшу частину Грозного, російські війська обстрілювали житлові квартали міста, а після відходу захисників ще кілька днів - його південні райони. За даними військової прокуратури Росії, за 6-11 березня у Грозному загинули 250 мирних людей^[23][1].

У ніч на 14 березня 1996 року російські війська оточили Самашки, село на заході Ічкерії, де жили близько 12 000 людей. 15 березня російські військові дали чеченцям у селі дві години на вихід перед штурмом, і близько половини з них не встигли піти (докладніше: «Фальшивий коридор»). О 10:16 російські війська почали обстрілювати Самашки з бронетранспортерів, танків, ствольної артилерії та мінометів, з гелікоптерів і літаків, а чеченці, які залишилися в селі, ховалися в підвалах^[1]. Віктор Курочкін, депутат російського парламенту, 24 квітня 1996 року в Москві розповів трибуналу «Гласності»: «Там працювало вісім або десять "Ураганів" [реактивних систем залпового вогню], — а це найстрашніша зброя для населених пунктів»^[3]. Правозахисник Андрій Миронов 17 березня був у Слєпцовській, станиці в підконтрольній Росії Інгушетії, і 20 квітня розповів трибуналу: «Я рахував вибухи. Спочатку це був один вибух на секунду, потім більше. Днів шість село обстрілювали. З них приблизно п'ять днів — один вибух на секунду або трохи частіше (1-2 вибухи на секунду), тобто не менше ніж 70 тисяч снарядів на добу»^[3]. До 19 березня, коли російські війська відкрили вихід з оточення, окупанти зруйнували в Самашках майже всі будинки^[1]. Джерела розходяться в числі мирних чеченців, яких окупанти вбили в селі під час штурму: 35 за списком сільчан^[1] або близько 600 за словами лікарки, яка лікувала людей у Самашках^[23][3].

28 березня 1996 року російський льотчик скинув дві бомби на Катир-Юрт, село на південний захід від Грозного, і вбив дев'ятьох людей із сім'ї Хажгірієвих, серед них двох вагітних жінок і чотирьох дітей^[1][3]. 3 і 4 квітня 1996 року льотчики бомбили Шалажі, село на південний захід від Грозного, і вбили трьох чеченців^[1][3]. 25 квітня 1996 року льотчики бомбили оточене російськими військами Шалі, де залишалися близько 50 тисяч мирних людей^[24]. Льотчики вбили мирних чеченців, а поранили, за словами глави Шалінського району агентству «Інтерфакс», 29 людей^[1]. Того дня російська авіація бомбила Чишки, гірське село на південь від Грозного, і вбила одну чеченку^[1]. 7 травня екіпажі п'яти російських гелікоптерів ударили по Урус-Мартану, місту на південний захід від Грозного, і вбили на ринку п'ятьох чеченців^[1][25]. 10 і 12 травня екіпажі гелікоптерів знову обстріляли місто й обидва рази вбили по одній людині^[1][3].

У липні 1996 року російські війська обстрілювали й бомбили Гехі, село на південний захід від Грозного, і, за даними газети «Ізвєстія», вбили 19 мирних чеченців^[1][26]. Артилеристи обстрілювали з «Граду» та «Урагану» Махкети, гірське село Веденського району на південному сході Ічкерії, і до 15 липня вбили там 25 мирних чеченців^[1][23][26]. 15 липня екіпажі семи російських гелікоптерів зруйнували ракетами шість будинків у Старих Атагах (докладніше: «Колективні покарання»)^[23][27]. У липні 1996 року, обстрілюючи Дарго, Белгатой, Ведено та інші села Веденського району, російські війська вбили не менше ніж 30 чеченців^[23]. З 20 липня до перших чисел серпня 1996 року російські льотчики безперервно бомбили села п'яти районів на півдні республіки^[1].

У серпні 1996 року, коли армія Ічкерії атакувала окупантів у Грозному, російські льотчики бомбили місто, хоча низька хмарність не давала їм цілитися^[1]. За оцінкою журналістів, з 6 по 22 серпня 1996 року окупанти вбили в Грозному близько 2000 мирних городян. Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що ніхто не вів точного підрахунку^[1]. 7 серпня льотчики зруйнували хірургічне відділення 4-ї міської лікарні й убили сімох медичних працівників^[1]. 14 серпня екіпаж російського гелікоптера за п'ять кілометрів від Грозного обстріляв легкові машини з мирними людьми й убив не менше ніж чотирьох людей, серед них двох дітей^[28]. Того дня російські льотчики бомбили Комсомольське, село на північний схід від Грозного, і вбили дев'ятьох чеченців^[29]. 17 серпня 1996 року солдати 101-ї бригади внутрішніх військ МВС Росії (попередники сучасної Росгвардії) стріляли з автоматів, кулеметів бронемашин і мінометів по житлових будинках біля «15-го містечка», своєї бази в Грозному, і вбили чотирьох людей^[30]. З 19 по 21 серпня російські артилеристи обстрілювали в Грозному Чорноріччя, південний район міста^[1], вулицю Грибоєдова^[1] і площу Мінутка^[23], а 20 серпня випустили по місту 60 ракет «Граду»^[1][23]. У Чорноріччі 19 серпня артилеристи вбили літню жінку^[1]. 21 серпня льотчики скинули з великої висоти запалювальні бомби на п'ятиповерхівки на вулицях Сайханова та Ульянова, де не було бійців армії Ічкерії^[23][1]. Будинки вигоріли зсередини, а люди, які ховалися в підвалах, вижили^[1].

Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що стрілянина без розбору цілей була однією з основних рис дій російських військових усю війну і що від бомбардувань та обстрілів найбільше страждали мирні люди^[1]. 25 січня 1996 року спеціальний доповідач ООН з позасудових страт написав у доповіді Комісії ООН з прав людини, що російські військові вбили тисячі громадян Ічкерії, у тому числі коли навмисно й без розбору обстрілювали житлові квартали з важкої зброї та бомбили їх^[18]. Невідомо, скільки таких злочинів скоїли окупаційні війська з вересня 1994 року по серпень 1996 року.

У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів^[23]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)^[31]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки^[1].