Транспортна блокада

Замикання голодуючого регіону: селян, які намагалися врятуватися втечею із заблокованих сіл, перехоплювали на дорогах і залізничних вузлах. Директива замикала саме Україну і Кубань: «всі селяни, які встигли виїхати з України і Північного Кавказу, підлягали поверненню в місця їх проживання», при цьому заборонялася видача дозволів на виїзд навіть «в національні райони краю, де голоду взагалі не було»^[1]. За 50 днів «було затримано 219,5 тис. селян, у тому числі в УСРР — 38 тис., на Північному Кавказі — 47 тис., в ЦЧО — 44 тис., в Західній обл. — 5 тис., на залізницях — 65 тис.»; із них «186,5 тис. були відправлені додому під конвоєм, майже 3 тис. — засуджені, а всі інші чекали суду або перебували під слідством у фільтраційних таборах»^[1]. Сенс операції був не у вироках, а в конвоюванні людей назад у голодуючі села: шифровка «документально засвідчує його намір організувати в сільській місцевості України абсолютний голод»^[1].