у кампанії «Знищення присунженських селищ Нохчі та зведення фортеці Грозної на їхньому місці (1817–1818)»
Регулярна армія Російської імперії утримувала представників присунженських селищ як заставу підпорядкування. Імперський генерал Єрмолов у «Записках» свідчить, що при виході військ до Сунжі «в табір були взяті від їхніх селищ аманати»[1]. Імперський історик Потто підтверджує, що Єрмолов «від усіх аулів, що сиділи над Сунжею, взяв аманатів»[2].