у кампанії «Підкуп знаті та інституціоналізація системи заручників (1735)»
Окупаційна адміністрація Російської імперії купувала лояльність місцевої знаті державними виплатами: історик Я. З. Ахмадов констатує, що, за твердженням генерал-аншефа В. Я. Левашова, старший чеченський князь Айдемір «був прийнятий у російське підданство, і йому було призначено постійне царське жалування»[1], а загалом «Князі та їхні уздені почали навіть отримувати грошове утримання від російського уряду»[1].