у кампанії «Примушення Чечні до підкорення після розгрому Ахульго та придушення загального повстання 1840 року (1838-1840)»
У походах 1839-1840 років війська годувалися відібраною в чеченців худобою і забирали добро розорюваних аулів. Про грудневий похід 1839 року загону генерала Пулло, який командував лівим флангом Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), імперський історик Юров писав: «у поході люди задовольнялися порційною худобою, взятою у тубільців у вигляді штрафу»[1] - армія постачала себе майном населення, оформлюючи відбирання як штраф. Улітку 1840 року війська генерала Галафєєва грабували розорювані аули Малої Чечні: історик Д. А. Хожаєв - «На галявину загін виїхав з награбованим у розорених аулах добром»[2]. У листопаді при знищенні аулу Мірті-Ірзау імперський історик Юров записав: «відбито 150-т штук рогатої худоби»[1].