у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
На початку 1844 року, після поразок імперської армії в 1843 році, генерал Нейдгардт, глава імперських військ на Кавказі, видав відозву до горців, що перевертає картину війни: загарбником у ній виставлено не імперського генерала, який привів війська, а Шаміля (імама, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню). Відозва малює Шаміля людиною, «яка проповідує рівність і винищення всіх спадкових влад з єдиною метою заволодіти спадщинами ханів і беків» і яка «наповнила ваші аули ненависними муртозігатами... обтяжила вас тяжкими податками...» (муртазігати - кінні воїни постійного війська імамату)[1]. Результат відозви історик Н. І. Покровський описав коротко: «Но вопли не помогали» - воланням він називає самі ці імперські умовляння[1].