Створення агентури впливу

Імперія тримала таємних агентів усередині адміністрації імамату Шаміля (імама, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню). Історик Н. І. Покровський пише за імперськими воєнними матеріалами: «Ахверди-Магома змінив начальника караулів між Аргуном і Сунжею, Муллу-Газі, що був таємним агентом царського уряду» (Ахверди-Магома - намісник імама в Малій Чечні; Аргун і Сунжа - річки в Чечні)^[1]. Другий агент - старшина зааргунських громад: генерал Завадовський, який тимчасово командував військами Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), рапортом генералу Нейдгардту, главі імперських військ на Кавказі, від 24 лютого 1845 року передав донесення з лівого флангу про відомості, отримані «через нарочного, що прибув до нього від за-Аргунського старшини, який має вагу в народі і перебуває з г.-л. Гаксфортом у таємних зносинах»: агент повідомляв про скликання Шамілем наради наїбів (намісників імама) у Дарго, резиденції імама^[1]. Перебіжчиків імперія оформлювала в агентів і провідників на умовах угоди. Генерал Лабинцев, начальник Сунженської лінії, рапортом Воронцову, наміснику на Кавказі, влітку 1846 року описав умови чеченця Топі: «Пообіцявши, якщо це буде виконано, не тільки бути лазутчиком у горах і вожаком для військ наших, але, своїм прикладом і переконанням діючи на нашу користь, схиляти інших до принесення покірності... я дозволив сім'ям Топі... поселитися між переселенцями, що знаходяться біля укріплення»^[2]. Агент оплачувався не грошима, а правом сім'ї жити біля укріплення - під контролем тієї ж імперії.