Тотальне знищення інфраструктури

У 1841-1846 роках експедиції стирали чеченські селища десятками. Ауховське селище Кишень війська генерала Граббе, командувача військ Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), знищували три дні: імперський історик Юров записав - «до вечора селище та його сади не існували; з купи обгорілих руїн височіли тільки дві мечеті та дві саклі... пощаджені на прохання Дукай-кадія» (сакля - дім горця; кадій - мусульманський суддя)^[1]. У поході на річку Ассу наприкінці вересня 1841 року загін, за Юровим, «взяв з бою і зруйнував 8 аулів» - серед них Гапургой-Юрт, Адільгері-Юрт, Ша-Юрт, - а «запаси кукурудзи та сіна спалено»^[1]. У жовтневій експедиції 15-30 жовтня 1841 року спалено Пхан-Кічу, Шалажі, Магома-Ірзау, Магома-Юрт, Терга-Юрт, Шуаїб-хутір та аули біля Гойти; 16 жовтня знищено Нурикой-Юрт - Юров називає його «найбагатолюдніший і найбагатший чеченський аул»^[1]. У грудні 1846 року війська випалили Алдинські хутори та аули Малої Чечні (рівнинно-передгірної західної частини Чечні). Імперський офіцер Полторацький, учасник експедиції, записав 15 грудня 1846 року: «за наказом начальника колони спалахнули всі саклі, що нас оточували» (сакля - дім горця)^[2]. Підсумок зачистки він же підбив так: «Мета експедиції в Малій Чечні була досягнута цілком... площина Малої Чечні в трикутнику між фортецями Грозною, Воздвиженською і Закан-Юртом очищена цілком від жител і лісів»^[2].