у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
У 1841-1846 роках імперія тримала Чечню, що не підкорилася, в торговельній блокаді. 7 травня 1841 року генерал Граббе, командувач військ Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), розіслав шістьом начальникам дільниць лінії припис «вжити найсуворіших заходів, щоб непокірним горцям не передавалося пороху, сірки, свинцю чи будь-яких інших припасів, а з нашого боку за виконанням цього мати неослабний і постійний нагляд»[1]. Дію блокади визнала імперська записка «Про політичний стан Чечні» при рапорті генерала Нейдгардта, глави імперських військ на Кавказі, від 20 листопада 1843 року: чеченцям бракує тканин, заліза і солі, і «причину цього шукати треба в припиненні торговельних зв'язків з росіянами, а не в нестачі продовольчих засобів»[1]. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть, що чеченські наїбства (області імамату, керовані намісниками імама - наїбами) стали його економічною базою: хліб та інша сільськогосподарська продукція чеченських селян дали «імамату можливість майже два десятиліття жити в умовах повної економічної блокади»[2].