у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
На місце вигнаних чеченців і карабулаків (вайнахської громади між Чечнею та Інгушетією) імперія селила козаків - станицями на місці аулів. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов перелічують: «у 1845 р. на місці чеченського (карабулацького) аулу Обарг-Юрт було засновано станицю Троїцьку, того ж року на місці чеченського аулу Дібір-Юрт з'являється станиця Сунженська (Слєпцовська)»; «На місці аулу Енахішка (громада Карабулак)... заснована станиця Михайлівська (сучасна Серноводська)»[1]. Вони ж фіксують: «У 1845-46 рр. було утворено Сунженську воєнну лінію, а в збудованих на землях карабулаків станицях поселено козаків 1-го Сунженського полку»[1]. Механіку заміщення ретроспективно сформулював полковник Де-Саже (1854), якого цитують ті ж історики: «Кожен наступальний крок відрізав горцям безповоротно шматок їхньої рідної землі. Так підкорені Мала Чечня і Галашки. На всіх цих місцях поселені козаки, влаштовані укріплення зі штаб-квартирами полків...»[1].