у кампанії ««Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846)»
У 1841-1846 роках імперія забудувала чеченські рівнини ланцюгом укріплень. Історик Н. І. Покровський пише про 1841 рік: «улітку та восени російське командування гарячково укріплює Сунженську лінію: у липні - серпні будують укріплення Закан Юрт, а в серпні - жовтні - укріплення Казах Кічу»[1]; історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов фіксують функцію: «Будівництво двох нових укріплень - Казахкічу і Закан-Юртівського, дозволило повністю виключити пересування великих чеченських загонів за Сунжу і ще більше ізолювало Притереччя від решти Чечні»[2]. У 1844 році - «будівництво Воздвиженського укріплення восени 1844 р. на місці зруйнованого аулу Чахкері (Чахкар-Атаги), біля початку Аргунської ущелини»[2]; Покровський називає призначення: «Воздвиженське мало тепер стати базою для частих набігів на чеченські аули, для зимових рубок лісу в площинній Чечні»[1]. У 1846 році на річці Фортанзі збудовано форт Ачхой. Функцію Ачхоя імперський рапорт назвав так: «Влаштування укріплення на Фортанзі, майже в серці Малої Чечні, серед рівнин-житниць, не може не мати впливу на підкорення її»[3]. Вторгнення в Аух (чеченську область на північному сході) у червні 1841 року війська генерала Граббе, командувача військ Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), закріпили укріпленням на захопленій землі: 16-17 червня збудовано тимчасове укріплення в Акташ-Аусі. Укріплення простояло одне літо: історик Н. І. Покровський пише - «21 вересня укріплення було зрито, загін відійшов»[1]. Біля цього укріплення імперія збирала «вірні» їй ауховські сім'ї перед переселенням під владу кумицьких володарів.