Руйнування природного ландшафту

Узимку 1845-1846 років імперія перейшла від прокладання окремих просік до знищення чеченських лісів - середовища життя і захисту чеченських громад. Історик Н. І. Покровський наводить імперський огляд капітана Ніколаї: «З кінця 1845 року почалися зимові наші походи в Малій Чечні», - і описує акти: «з 4 по 24 грудня 1845 р. експедиційний загін генерала Р. К. Фрейтага рубав велику просіку через Гойтинський ліс, один з найгустіших у Малій Чечні. Просіка з'єднала річку Гойту з Урус-Мартаном»; «У січні 1846 р., з 18 по 29, рубали вже з'єднані загони Р. К. Фрейтага і П. П. Нестерова. Цього разу об'єктом винищення був Гехінський ліс, а просіка встановила сполучення між річками Гехінкою і Валериком»^[1]. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов фіксують ескалацію: «з початку 1846 р. війська перейшли від прокладання окремих просік до буквального винищення дрімучих чеченських лісів»^[2]. Мету сформулював Воронцов, намісник на Кавказі: зруйнувати вплив Шаміля (імама, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню) і «відірвати від нього чеченців», без яких він нічого не значитиме^[1].