Обмеження географії розселення

Надтеречних чеченців (жителів лівого берега Терека), що втекли до повсталих, імперія назавжди позбавила права повернутися додому. «Доповідь канцелярії з управління мирними горцями» (не раніше липня 1841 року) фіксує розпорядження: «чеченцям-утікачам оголосити, що вони назавжди позбулися права селитися на місцях, які займали до втечі»^[1]; підполковнику Бековичу-Черкаському (з кабардинського володарського роду, на російській службі, приставленому до надтеречних аулів) «приписано було чеченців, що повертаються з утечі, без дозволу не приймати»^[1]. Доми дванадцяти сіл на той час були розібрані та вивезені в козачі станиці - повертатися не було куди і заборонено. Програма завоювання Чечні, затверджена імператором Миколою I у 1843 році, прописала, де і як чеченцям дозволено жити. Військовий міністр Чернишов доповіддю імператору від 16 листопада 1843 року зафіксував волю Миколи I: дозволити чеченцям зворотне поселення на правому березі Сунжі біля імперських укріплень «не інакше як великими аулами, для пристосування їх до оборони дещо самостійно і зручнішого утримання жителів у покорі, маючи при тому на увазі згодом обернути їх у козаче сословіє. Лівий же берег Сунжі і простір до Терека призначені для поселення козачих станиць і постачання їх землею»^[1]. Норма закріпила подвійне відчуження: жити біля своїх річок чеченцям дозволялося тільки великими аулами під гарматами укріплень, а лівобережжя Сунжі до Терека відписувалося козакам. Уцілілих жителів Малої Чечні імперія зселяла на рівнину під гармати споруджуваних укріплень. Воронцов, намісник і головнокомандувач на Кавказі, рапортом літа 1846 року фіксував хід і заминку політики: «Переселення жителів Малої Чечні на рівнину біля споруджуваного укріплення ще не має належного успіху»^[1]. Біля форту Ачхой до серпня 1846 року вже жили переселенці - саме між ними дозволено було поселитися сім'ям чеченця Топі, який обіцяв служити імперії таємним розвідником у горах і провідником для військ^[1]. Вибір місця життя замінено призначенням: жити - біля укріплення, на виду гарнізону.