Різанина як засіб залякування була усвідомленою практикою періоду - й імперія нагороджувала за неї. Історик М. І. Покровський пише про удар по хутору наїба Дуби (намісника імама Шаміля, керівника опору горців російському завоюванню): «російське командування не відмовлялося і від окремих коротких ударів з метою залякування чеченців. Об'єктом одного з таких ударів обрано було хутір наїба Дуби... Сталася справжня різанина»[1]. За цю різанину імперія роздала нагороди: імперський офіцер Полторацький, учасник різанини, наводить наказ - «за відмінну мужність і хоробрість, виявлені в ділі при винищенні аулу Дуби, провадяться такі-то, і з прапорщиків у підпоручики - Полторацький», а Воронцов, намісник на Кавказі, надіслав загону «128 знаків відзнаки військового ордена» для солдатів[2]. Нагородження за «діло при винищенні аулу» - офіційне визнання різанини зразковою службою.