Торгівлю з чеченцями імперія вела через контрольовані канали. Число казенних мінових дворів (пунктів обміну товарами під наглядом чиновників) у другій половині 1840-х років «було збільшено до 11»[1]. У 1850 році імперія розширила торгівлю - під тим самим контролем: історик М. І. Покровський пише - «У 1850 р. головнокомандувач, бажаючи зблизити непокірних горців з росіянами, дозволив відкрити біля фортеці Грозної ярмарок... Після розміну аманатів 15 травня укладено було перемир'я на три дні... З нашого боку не дозволено було продаж зброї та заліза» (аманат - заручник, якого імперія забирала з громади як гарантію її підкорення)[2]; історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть про «перший Грозненський торговий ярмарок», на який горці привезли «різних товарів на 500-х арбах» (арба - двоколісний віз)[1]. Ярмарок відкривався обміном заручниками; продаж зброї та заліза імперія не дозволяла.