Короткі раптові удари були робочим режимом військ у Малій Чечні (рівнинно-передгірній західній частині Чечні) 1847-1851 років. Загін на хутір наїба Дуби (намісника імама Шаміля, керівника опору горців російському завоюванню) виступив «5-го березня, о 10 годині ночі» і вдарив на світанку[1]; наліт 17 лютого 1850 року зайняв «дві години часу»[2]; у червні, вересні й листопаді 1851 року по аулах били загони генералів Слєпцова, Барятинського й Козловського[2][3]. Рамку практики дав історик М. І. Покровський: «окремі короткі удари з метою залякування чеченців»[3].