Імперія знищувала аули й хутори Малої Чечні (рівнинно-передгірної західної частини Чечні) удар за ударом. У листопаді-грудні 1847 року знищені Голен-Гойта й аул наїба Саїб-дули (намісника імама Шаміля, керівника опору горців російському завоюванню): імперський офіцер Полторацький, учасник зимової експедиції 1847-1848 років, записав про спалені будинки горців (саклі) - «обгорілі кістяки сакель і на землі почорнілі густі калюжі крові та всюди розкидані людські трупи нагадували про так недавно існуючий багатий аул Голен-Гойту», а про аул Саїб-дули: колона «приступом узяла аул, все в ньому винищила і спалила дощенту»[1]. У ніч на 17 лютого 1850 року за приписом головнокомандувача на Кавказі, переданим журналом воєнних подій генерала Іллінського, - «винищити там житла шкідливого й упертого в непокірності населення» - загін полковника Слєпцова спалив хутори Музуроєва, Нехлоєва й аул Ясан-юрт: «Небагато з жителів встигли врятуватися... Закінчивши винищення хуторів і аулу за дві години часу, полк. Слєпцов почав відступ»[2]. 15 червня 1851 року винищено «низку хуторів і аулів» Гехінської ущелини[3], а 16 листопада 1851 року - аул Дахін-Ірзау: рапорт генерала Козловського відзначає «обернення в попіл аулу Дахін-ірзау з величезними запасами хліба та сіна»[2].