Узимку 1847-1848 років імперія поставила фортеці, що замикали Малу Чечню (рівнинно-передгірну західну частину Чечні). Імперський офіцер Полторацький, учасник зимової експедиції 1847-1848 років, записав: «Улаштуванням передової Сунженської лінії, від Грозної до Владикавказа, ми дуже стиснули Малу Чечню, але побудовою тепер фортець на Мартані, Валерику й Ассі ми остаточно виконували її смертний вирок»[1]. Історик М. І. Покровський фіксує продовження в 1848 році: «на початку серпня закладено було укріплення Урус-Мартан»[2]. Станиці селили козаків на місцях спалених аулів, фортеці тримали на тій самій землі війська.