Підкуп еліт

Імперія демонстративно винагороджувала перебіжчиків з верхівки опору чинами, грошима і землею. Бата Шамурзаєв, наїб Шаміля (намісник імама, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню), перейшов до імперії восени 1851 року й отримав нагороди. Барятинський, що командував на лівому фланзі Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), листом Воронцову, наміснику на Кавказі, від 24 лютого 1852 року просив - «яку велику нагороду заслуговує Бата, і я прошу у вас для нього прощення, потім за Автур повернути йому чин і пенсію в 400 рублів на рік; також прошу у вас для його сина... який часто служив нам провідником, офіцерського чину»^[1]. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «Бата Шамурзаєв активно брав участь у війні проти імама, був зроблений капітаном і нагороджений 500 десятинами землі... як приклад для інших потенційних перебіжчиків»^[2]. Через Бату Воронцов, намісник на Кавказі, передавав чеченцям ультиматуми - листом Барятинському від 21 березня 1852 року: «Я просив Бату наполегливо товкти жителям північної частини Великої Чечні, що ми їм не дозволимо ні сіяти, ні косити, якщо вони не виявлять покірності»^[1]. Імперський історик Волконський визнав систему підкупу прямо: імперія діяла «через їхніх же одновірців і осіб, подібних до Батія Шамурзова», причому «не самими лише словами, а й чимось більш звабливим і суттєвим - особливо за часів Воронцова і Барятинського»^[3].