у кампанії ««Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857)»
Козачі станиці продовжували вставати на місцях чеченських аулів: у 1856-1857 роках на місці селища Чурт-Тогі поставлено станицю Петропавловську - історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов дають пару в загальному ряду: «селище Чурт-Тогі - станиця Петропавловська (1856 р.)»[1]. Метод того ж року підтвердив письмово генерал Муравйов, головнокомандувач на Кавказі: «зміцнювати панування наше переселюваними вперед станицями - є спосіб, уже з користю випробуваний, і його не слід змінювати»[1].