у кампанії ««Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857)»
Імперія звела Качкаликівський ліс, захист східної Чечні, за півтора місяця. Генерал Бакланов, виконавець, записав у мемуарах: «5-го січня 1852 р. я зосередив... три батальйони піхоти... взявся до рубки лісу; протягом місяця дійшов до Мічука... очистивши до 16-го лютого 1852 р. ліс від берега на 100, а по річці на 300 сажнів» (сажень - трохи більше двох метрів)[1]. Підсумок записав імперський історик Волконський: «віковий, дрімучий ліс, що служив горцям головним захистом і обороною, впав назавжди, і качкаликівський хребет оголився»[2]. Розрахунок виклав письмово Воронцов, намісник і головнокомандувач на Кавказі, - листом імператору від 1-20 березня 1854 року, здаючи справи перед відпусткою. Рубку він описав як багаторічну систему: «Це важливе діло, добре почате ген. Фрейтагом і потім сильно посунуте щорічними експедиціями для рубки лісів ген.-ми Нестеровим, Козловським і кн. Барятинським»[3], а підсумок рахував так: витіснені з рівнини в Чорні гори чеченці не зможуть там прогодуватися і «незабаром повинні до нас перейти, або оголосити покірність на місцях; тоді слабке населення ічкеринців саме не буде в змозі триматися»[3].