у кампанії ««Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857)»
Імперія вижила жителів Ханкальської ущелини голодом за відкрито сформульованим планом. Імперський історик Волконський записав задум літа 1852 року: Барятинський, що командував на лівому фланзі Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), «зважився... викурити жителів з ущелини, саме - викурити, бо треба було вогнем винищити все, що давало їм продовольство»; розрахунок Волконський записав так - «Шукати ж у нас прожитку - значить змиритися, підкоритися і волею-неволею переселитися»[1]. Той самий розрахунок стояв за знесенням Хан-Кали - жителів розраховували відірвати від імама Шаміля, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню: «жителі, позбавлені даху і прожитку, замість перебігу до Шаміля, стали б шукати в нас притулку»[1]. Під час облоги Хан-Кали загін відрізав аул і від води: «у ворога було відібрано можливість мати прикритий доступ до річки, і він позбавлявся води»[1].