у кампанії «Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864)»
Після розстрілу біля Шалі імперія зажадала від чеченських товариств видати вцілілих. 26 січня 1864 року Лоріс-Меліков, начальник Терської області, зібрав у фортеці Грозній наїбів і «почесних» жителів: історик З. Х. Ібрагімова пише - він «оголосив чеченцям, що зібралися, що вони зобов'язані видати всіх зікристів [послідовників шейха Кунта-Хаджі]. Було призначено останній строк - 1 лютого, після чого начальник області пригрозив розпочати воєнні дії. Він також заборонив виконання зікристських обрядів»[1]. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов наводять вимогу дослівно: «...сприяти відновленню порядку, порушеного зікристами...», і фіксують заборону «гучного» зікру, за дотриманням якої мали стежити духовенство і сільські старшини[2].