у кампанії «Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917)»
У 1895 році козаки здали в оренду 420 тисяч десятин (десятина - трохи більше гектара) «юртових» земель, офіційна орендна плата за які склала понад 140 тисяч рублів на рік; окрім того, в оренду йшли «запасні» землі - до 65 тисяч десятин щорічно[1]. До 1913 року станиці здавали 424 тисячі десятин військових земель і отримували 806,5 тисячі рублів орендної плати, а основними орендарями були чеченці - до 77 відсотків селянських господарств[1]. Оренда стала такою масовою, що адміністрація Терської області занепокоїлася: історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть, що влада «всерйоз побоювалася, що, орендуючи ті самі ділянки протягом багатьох років, горці можуть, зрештою, пред'явити на них претензії», і, крім того, прагнула закріпити в області якомога більше «іногородніх» селян, «а тому наприкінці XIX ст. вийшло розпорядження, що забороняло козакам здавати свою землю в оренду безпосередньо горцям»[1]. Користування землею, відібраною в чеченців, було поставлене в залежність від дозволу влади, а сам цей дозвіл відкликався, щойно користування загрожувало перетворитися на право.