у кампанії ««Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878)»
Свистунов, начальник Терської області, писав Смєкалову 18 серпня 1877 року: «Беной же і Зандак треба поголовно виселити до Сибіру, або, якщо ці негідники не забажають, виморити всіх узимку як тарганів і знищити голодом»[1]; цю саму директиву Свистунова наводить історик Д. А. Хожаєв[2]. В імперській публікації листування (лист Смєкалову від 18 серпня 1877 року, №226) формула читається: «виморозити всіх узимку, як тарганів, і знищити голодом»[3]. Продовольчу базу знищували з перших днів: 13 квітня 1877 року за один лише пропуск загону Алібека-Хаджі, керівника повстання, через село «покоси й кукурудзяні поля жителів [Беноя] були повністю спалені царськими військами»[4]. Полковник Батьянов, за істориком З. Х. Ібрагімовою, «широко застосовував знищення запасів хліба та сіна», вважаючи, що це змушує «одуматися» багатьох[4]. У Чеберлої війська простояли близько 20 днів - «Увесь цей час вони псували поля чеберлоївських селищ. Жителі ж їхні перебували тоді в такому стані, наче б уразила їх найбільша повінь»[5].