Агресори можуть штучно створювати умови масового голоду шляхом примусового вилучення продовольства, знищення аграрної інфраструктури та блокування шляхів порятунку. Ця форма невибіркового терору фізично винищує населення, придушуючи поточні повстання, і водночас зачищає демографічний ландшафт колонізованих територій.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C1155 | Винищення 61 селища рівнинної Чечні та гірської Ічкерії військами Розена, спалення живцем захисників Герменчука та вимагання заручників від 80 сіл (1832) |
У серпні – вересні 1832 року війська корпусного командира барона Розена знищували посіви та ріллю розорюваних сіл — харчову базу народу напередодні зими. Розен визнав це в рапорті військовому міністрові Чернишову: непокірні селища «покарані знищенням осель і ріллі»[1]. Імперський історик Волконський писав: 1 вересня жителі Автурів за відмову видати полонених «покарані знищенням посівів та осель»; 3 вересня біля Гельдигена загін «знищив їхні ріллі та будинки»[2]. |
| C1152 | Випалювання рівнинної Чечні експедицією Вельямінова: знесення сіл від Сунжі до Маїртупа, захоплення сім'ї Астемира, колективні стягнення з чеченських сіл, рубання жителів Дзулгай-Юрта, які тікали, та винищення зимових запасів (1830-1831) |
У грудні 1830 – січні 1831 війська генерала Вельямінова цілеспрямовано знищували зимові запаси продовольства та кормів розорюваних сіл. Імперський історик Потто писав: під час спалення Едін-Юрта й Даут-Юрта війська «винищили величезні запаси заготовленого сіна»[3]; 17 січня 1831 Гельдіген віддано вогню «з усіма його запасами»[3]. Знищення сіна та хлібних запасів у розпал зими прирікало жителів, що втекли в гори й ліси, на голод. |
| C1149 | Знищення аулу біженців Узені-Юрт, вимагання заручників із Гельдигена та захоплення мешканців Самашок під час жнив (1826-1827) |
10 січня 1827 року під час знищення селища Узені-Юрт війська генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, винищили свійську худобу мешканців — основу прожитку селянського двору. Імперський історик Потто фіксував: село «з усім майном і навіть свійською худобою було знищене дощенту»[3]. Влітку 1827 року козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, після захоплення населення Самашок знищили врожай на пні в Галгаївців, які жили при аулі на млинах та хуторах. Потто писав: «попередньо вони наказали показати собі поля, що належали тим Галгаївцям, які жили на млинах, і випалили їхній хліб на пні»[3]. Знищення худоби взимку та достиглого хліба у жнива позбавляло людей прожитку на рік уперед. |
| S0010 | Регулярна армія |
Російська імперія прирікала жителів Нохчі на голод, розоряючи їхні села, посіви та запаси. Історик Д. А. Хожаєв пише, що після єрмоловського походу, позбавлені даху й їжі, «люди помирали від голоду, холоду і хвороб»[4]. |
| S0010 | Регулярна армія |
10 січня 1827 року під час знищення селища Узені-Юрт війська генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, винищили свійську худобу мешканців — основу прожитку селянського двору. Імперський історик Потто фіксував: село «з усім майном і навіть свійською худобою було знищене дощенту»[3]. Влітку 1827 року козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, після захоплення населення Самашок знищили врожай на пні в Галгаївців, які жили при аулі на млинах та хуторах. Потто писав: «попередньо вони наказали показати собі поля, що належали тим Галгаївцям, які жили на млинах, і випалили їхній хліб на пні»[3]. Знищення худоби взимку та достиглого хліба у жнива позбавляло людей прожитку на рік уперед. |
| S0010 | Регулярна армія |
У грудні 1830 – січні 1831 війська генерала Вельямінова цілеспрямовано знищували зимові запаси продовольства та кормів розорюваних сіл. Імперський історик Потто писав: під час спалення Едін-Юрта й Даут-Юрта війська «винищили величезні запаси заготовленого сіна»[3]; 17 січня 1831 Гельдіген віддано вогню «з усіма його запасами»[3]. Знищення сіна та хлібних запасів у розпал зими прирікало жителів, що втекли в гори й ліси, на голод. |
| S0010 | Регулярна армія |
У серпні – вересні 1832 року війська корпусного командира барона Розена знищували посіви та ріллю розорюваних сіл — харчову базу народу напередодні зими. Розен визнав це в рапорті військовому міністрові Чернишову: непокірні селища «покарані знищенням осель і ріллі»[1]. Імперський історик Волконський писав: 1 вересня жителі Автурів за відмову видати полонених «покарані знищенням посівів та осель»; 3 вересня біля Гельдигена загін «знищив їхні ріллі та будинки»[2]. |
| C1148 | Розорення рівнинних сіл Нохчі в каральному поході Єрмолова (1826) |
Російська імперія прирікала жителів Нохчі на голод, розоряючи їхні села, посіви та запаси. Історик Д. А. Хожаєв пише, що після єрмоловського походу, позбавлені даху й їжі, «люди помирали від голоду, холоду і хвороб»[4]. |
| G0009 | Російська імперія |
Російська імперія прирікала жителів Нохчі на голод, розоряючи їхні села, посіви та запаси. Історик Д. А. Хожаєв пише, що після єрмоловського походу, позбавлені даху й їжі, «люди помирали від голоду, холоду і хвороб»[4]. |
| G0009 | Російська імперія |
10 січня 1827 року під час знищення селища Узені-Юрт війська генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, винищили свійську худобу мешканців — основу прожитку селянського двору. Імперський історик Потто фіксував: село «з усім майном і навіть свійською худобою було знищене дощенту»[3]. Влітку 1827 року козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, після захоплення населення Самашок знищили врожай на пні в Галгаївців, які жили при аулі на млинах та хуторах. Потто писав: «попередньо вони наказали показати собі поля, що належали тим Галгаївцям, які жили на млинах, і випалили їхній хліб на пні»[3]. Знищення худоби взимку та достиглого хліба у жнива позбавляло людей прожитку на рік уперед. |
| G0009 | Російська імперія |
У грудні 1830 – січні 1831 війська генерала Вельямінова цілеспрямовано знищували зимові запаси продовольства та кормів розорюваних сіл. Імперський історик Потто писав: під час спалення Едін-Юрта й Даут-Юрта війська «винищили величезні запаси заготовленого сіна»[3]; 17 січня 1831 Гельдіген віддано вогню «з усіма його запасами»[3]. Знищення сіна та хлібних запасів у розпал зими прирікало жителів, що втекли в гори й ліси, на голод. |
| G0009 | Російська імперія |
У серпні – вересні 1832 року війська корпусного командира барона Розена знищували посіви та ріллю розорюваних сіл — харчову базу народу напередодні зими. Розен визнав це в рапорті військовому міністрові Чернишову: непокірні селища «покарані знищенням осель і ріллі»[1]. Імперський історик Волконський писав: 1 вересня жителі Автурів за відмову видати полонених «покарані знищенням посівів та осель»; 3 вересня біля Гельдигена загін «знищив їхні ріллі та будинки»[2]. |
| G0010 | СРСР |
Конфіскація абсолютно всього продовольства, включно з викачуванням насіннєвих фондів, через механізм непосильних хлібозаготівель, що призвело до масового смертоносного голоду[5]. |
| C0078 | Терор голодом: Голодомор (1932–1933) |
Конфіскація абсолютно всього продовольства, включно з викачуванням насіннєвих фондів, через механізм непосильних хлібозаготівель, що призвело до масового смертоносного голоду[5]. |
| S0008 | Уряд |
Конфіскація абсолютно всього продовольства, включно з викачуванням насіннєвих фондів, через механізм непосильних хлібозаготівель, що призвело до масового смертоносного голоду[5]. |