Підрив колективної здатності чинити опір: фізичне знищення та депортація еліт, роззброєння, репресії проти опозиції, руйнування автономних інституцій – армії, церкви, самоврядування, освіти. Так послаблюються інструменти колективного захисту та самоорганізації.
| ID | Назва | Опис | |
| T0027 | Видворення зовнішніх місій | Агресори можуть примусово видаляти з території конфлікту незалежних міжнародних спостерігачів, правозахисників, дипломатів іноземних держав та журналістів. Вислання міжнародних місій дозволяє створити щільну інформаційну блокаду, приховати масштаби злочинів і припинити будь-які спроби зовнішнього контролю, позбавляючи жертву міжнародного захисту. | |
| T0111 | Використання людей як «живого щита» | Агресори можуть примусово використовувати мирних жителів, зокрема жінок, дітей і медичний персонал, для фізичного прикриття своєї військової техніки та особового складу. Розміщення беззбройних представників місцевого населення перед військами, що наступають або відступають, позбавляє сторону, яка обороняється, можливості вести вогонь у відповідь через загрозу масової загибелі власних співгромадян, тим самим паралізуючи спротив колонізованого суспільства. | |
| T0134 | Використання як гарматного м'яса | Агресори можуть використовувати неозброєних, непідготовлених або навмисно погано екіпірованих представників колонізованого народу (цивільних осіб чи насильно мобілізованих) для лобових атак. Ця техніка застосовується для прямого фізичного виснаження боєзапасу противника, виявлення його прихованих вогневих точок і розмінування мінних полів тілами людей. На відміну від використання «живого щита» (T0111), де люди слугують пасивним прикриттям для захисту військ агресора, тут колонізоване населення активно використовується як безоплатний, одноразовий витратний матеріал («гарматне м'ясо») для збереження кадрового резерву військ метрополії. | |
| T0053 | Викрадення людей | Агресори можуть здійснювати таємні або відкриті насильницькі викрадення політичних лідерів, громадських активістів, журналістів і рядових представників корінного народу. В активній фазі конфлікту ця техніка слугує оперативній нейтралізації захисту, фізично усуваючи потенційних організаторів спротиву. У довгостроковій перспективі насильницькі зникнення застосовуються для закріплення окупаційного режиму, оскільки формують атмосферу непередбачуваного терору і паралізують волю суспільства до системного протесту. | |
| T0120 | Винищення за ознакою ідентичності | Агресори можуть здійснювати цілеспрямоване фізичне знищення людей виключно на підставі їхньої національної, культурної чи політичної належності. Масові репресії, позасудові страти інтелігенції та системний терор мають подвійну мету: негайно придушити активний опір і превентивно ліквідувати соціальну базу, здатну зберігати та передавати національний код у майбутньому. | |
| T0118 | Винищення за територіальною ознакою | Агресори можуть здійснювати фізичне знищення населення не за принципом політичних поглядів чи етнічної належності жертв, а тотально — виключно за фактом їхнього перебування на певній території. Для стирання осередків опору з лиця землі можуть застосовуватися килимові бомбардування житлових кварталів, навмисні масові розстріли мешканців тощо. | |
| T0137 | Дезінформація | Агресори можуть здійснювати цілеспрямоване маніпулювання інформаційним простором і проводити зловмисні операції впливу (IO — Influence Operations, FIMI — Foreign Information Manipulation and Interference, FMI — Foreign Malign Influence). Ця техніка застосовується для скоординованого вкидання неправдивих наративів на міжнародній арені, підриву довіри до демократичних інституцій та дестабілізації суспільства держави-жертви. Інформаційне втручання покликане спотворити сприйняття реальності, приховати факти агресії та паралізувати здатність суспільства до скоординованого опору. Докладніше ці техніки розкриваються у спеціалізованому фреймворку: DISARM Framework. | |
| T0127 | Депортація | Агресори можуть вдаватися до насильницького масового виселення корінних народів з їхніх історичних територій у віддалені регіони. Ця практика фізично нейтралізує потенціал для партизанської чи політичної боротьби на місцях, а також руйнує соціальну структуру народу, вивільняючи землі для подальшого заселення лояльними до колонізатора переселенцями. | |
| T0108 | Економічна блокада | Агресори можуть запроваджувати фінансові й торговельні обмеження, блокувати банківські перекази та зупиняти роботу підприємств корінного народу. Ця техніка застосовується для підготовки до захоплення та нейтралізації захисту. Штучне удушення економіки позбавляє колонізоване суспільство ресурсів, необхідних для самозабезпечення й оборони, провокуючи внутрішню кризу та послаблюючи інститути перед початком відкритої інтервенції або в ході активного конфлікту. | |
| T0057 | Експлуатація праці | Агресори можуть примусово залучати місцеве населення до важких, небезпечних або неоплачуваних робіт в інтересах метрополії. Ця техніка слугує прямому отриманню вигоди завдяки використанню безоплатної або гранично дешевої робочої сили для реалізації державних мегапроєктів, воєнних чи промислових потреб колонізатора. Водночас ця практика застосовується для нейтралізації захисту: вилучення працездатного населення з економіки регіону та праця в умовах, пов'язаних із високою смертністю, фізично виснажують суспільство і знижують його демографічний потенціал. | |
| T0099 | Захоплення заручників | Агресори можуть здійснювати насильницьке захоплення та утримання цивільних осіб або некомбатантів. Ці дії застосовуються для оперативної нейтралізації захисту (шантаж сил опору, прикриття військ). На етапі закріплення ця техніка може інституціоналізуватися в систему вилучення представників еліт і високопосадовців (система «аманатства»), утримання яких слугує державним гарантом лояльності місцевого населення та запобігання антиколоніальним бунтам. | |
| T0139 | Зведення фортець | Агресори можуть будувати фортеці, остроги та ланцюги оборонних рубежів (військові лінії) на територіях корінних народів. Ця інфраструктура фізично відрізає місцеве населення від життєво важливих ресурсів (наприклад, рівнинних пасовищ), блокує комунікації та слугує захищеним плацдармом для постійного розміщення окупаційних військ і подальшого переселення колоністів із метрополії. | |
| T0026 | Знищення локальних медіа | Агресори можуть здійснювати фізичне знищення редакцій, захоплення або руйнування теле- і радіомовних центрів, а також цілеспрямовані репресії проти незалежних журналістів на окупованих територіях. Блокування каналів оперативного оповіщення та ліквідація об'єктивних джерел інформації не дає колонізованому суспільству змоги координувати оборонні дії та робить його вразливим перед масованими інформаційно-психологічними операціями колонізатора. | |
| T0135 | Каральна психіатрія | Агресори можуть використовувати державну систему психіатричної допомоги в політичних цілях для переслідування, безстрокової ізоляції та катування інакодумців. Незгодним із режимом (дисидентам, правозахисникам, громадським активістам) фабрикують фальшиві діагнози (наприклад, неіснуючу «млявоплинну шизофренію»), після чого їх примусово поміщають у закриті стаціонари. Ця техніка дозволяє колонізатору чи тоталітарній системі нейтралізувати опір без формальних судових процесів, піддаючи жертв руйнівному медикаментозному впливу та стигматизуючи опозиційну діяльність як прояв божевілля. | |
| T0077 | Каральні експедиції | Агресори можуть проводити цілеспрямовані збройні рейди проти місцевого населення населених пунктів, які чинять опір. Під час каральних експедицій здійснюються масові арешти, руйнування житлової інфраструктури та показовий терор, що слугує негайній нейтралізації захисту, фізично придушуючи осередки опору та залякуючи суспільство. | |
| T0159 | Колективні покарання | Агресори можуть застосовувати колективні покарання: за дії окремих осіб розправі піддається вся громада - на села й округи накладаються грошові стягнення, війська ставляться на постій коштом жителів, сім'ї та родичі висилаються, житла зносяться, беруться заручники. Заборону закріплено в усіх ключових кодифікаціях права війни: стаття 50 Гаазького положення про закони і звичаї сухопутної війни (1899, 1907) не допускає загальних стягнень з населення за діяння одиничних осіб; стаття 33 IV Женевської конвенції (1949) прямо забороняє «колективні покарання, а так само всякі заходи залякування або терору»; Додатковий протокол II до Женевських конвенцій (1977) поширює заборону на неміжнародні збройні конфлікти, а звід звичаєвого міжнародного гуманітарного права МКЧХ (2005, норма 103) фіксує її для будь-яких конфліктів. | |
| T0128 | Ліквідація національних громадських організацій | Агресори можуть здійснювати примусовий розпуск, заборону та криміналізацію діяльності незалежних просвітницьких, культурних, наукових і благодійних товариств корінного народу. У гострій фазі ця техніка застосовується для нейтралізації захисту, позбавляючи суспільство легальних структур для горизонтальної самоорганізації. У довгостроковій перспективі вона слугує закріпленню контролю, оскільки ліквідація національних громадянських інституцій унеможливлює легальний розвиток національної культури та формування незалежних еліт. | |
| T0164 | Мародерство | Агресори можуть грабувати: привласнювати майно жителів під час штурмів, зачисток і обшуків, ділити «здобич» між солдатами і командирами, вивозити худобу, начиння і цінності. Грабіж не обмежений боєм: на зайнятій території ним є будь-яке привласнення майна жителів - солдатами або представниками адміністрації агресора - на особисту чи відомчу користь без згоди власника. Гаазьке положення забороняє віддавати населений пункт на розграбування «навіть взятий приступом» (стаття 28) і «безумовно забороняє» грабіж на зайнятій території (стаття 47); розграбування міста або місцевості - воєнний злочин (Римський статут, стаття 8(2)(b)(xvi)), причому грабежем визнається і організоване захоплення майна, і акти окремих осіб заради особистої вигоди (МТБЮ, справа Челебічі, 1998). | |
| T0104 | Масові вбивства цивільних | Агресори можуть здійснювати масштабні та цілеспрямовані розправи над беззбройним мирним населенням. Ця форма радикального терору застосовується для фізичного усунення опору (нейтралізації захисту) та швидкого силового захоплення управління територією через створення атмосфери тотального страху й параліч волі до оборони. | |
| T0122 | Медична та гуманітарна блокада | Агресори можуть цілеспрямовано блокувати доступ мирного населення до медичних послуг, ліків та гуманітарної допомоги, а також атакувати лікарні та перешкоджати роботі рятувальних місій. Це максимізує втрати серед цивільних осіб і поранених, виснажуючи ресурси колонізованого суспільства та придушуючи його здатність до опору. | |
| T0163 | Наруга над мертвими | Агресори можуть глумитися над тілами вбитих - виставляти їх напоказ, возити як трофеї, відмовляти сім'ям у видачі останків і місці могили. Це акт для живих: тіло перетворюють на послання громаді - залякувальне і принизливе. Наруга над тілами заборонена як посягання на людську гідність (Римський статут, стаття 8(2)(b)(xxi); звичаєва норма 113 зводу МКЧХ), а обов'язок повертати останки сім'ям закріплено нормою 114. | |
| T0152 | Нацьковування сусідніх народів | Метрополія навмисно сіє та підтримує ворожнечу між сусідніми корінними народами, щоб вони ослаблювали одне одного й не об'єдналися проти неї. Замість того щоб протистояти єдиному опору, колонізатор розділяє його: нацьковує один народ на інший, озброює та винагороджує лояльних проти непокірних, переводить спільну ворожість до імперії у взаємний розбрат підкорюваних. Механізм спирається на вже наявні або штучно роздмухувані відмінності — родові, територіальні, конфесійні — і закріплює їх як постійну лінію розколу, позбавляючи корінні народи можливості виступити разом. Метрополія при цьому зберігає власні війська, перекладаючи частину придушення на нацьковану сторону та виставляючи себе арбітром. | |
| T0165 | Невибіркові напади | Агресори можуть вести невибіркові напади на місця, де живуть люди: бити по місту чи селу як по єдиній цілі, обрушувати на житлові квартали удари, не спрямовані на конкретний воєнний об'єкт, застосовувати зброю, яку неможливо навести або обмежити в наслідках, - від площадних бомбардувань до касетних і об'ємно-детонуючих боєприпасів. Додатковий протокол I забороняє напади, «які не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти», методи або засоби, «які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об'єкти» або «наслідки яких не можуть бути обмежені» (стаття 51; звичаєві норми 11-13 зводу МКЧХ); ще Гаазьке положення забороняло «атакувати або бомбардувати будь-яким способом незахищені міста, селища, житла» (стаття 25), а Римський статут криміналізує напади на незахищені поселення і завідомо неспівмірний удар (статті 8(2)(b)(v) і 8(2)(b)(iv)). | |
| T0021 | Нейтралізація опозиції | Агресори можуть здійснювати системне фізичне чи політичне усунення лідерів, інтелігенції та представників місцевих еліт, які виступають проти колонізації. Через масові арешти, позасудові страти, заслання та фабрикацію кримінальних справ колонізатор ліквідує політичне керівництво корінного народу, паралізуючи його здатність до координації, організованої боротьби та системного опору. | |
| T0142 | Обмеження географії розселення | Колоніальна влада нерідко використовує юридичну або адміністративну заборону на розселення в місцях традиційного проживання чи на переселення. Подібна практика застосовується для запобігання доступу корінного населення до важливих для колонізаторів ресурсів, напр., річок; для примушення корінного населення до еміграції через відсутність економічних і соціальних перспектив та дорожнечу житла; для створення умов для міграції бажаних для імперії груп на нові території; нарешті, для зниження можливості організованого спротиву. | |
| T0124 | Позбавлення електрики та опалення | Агресори можуть систематично руйнувати об'єкти енергетичної інфраструктури, теплоелектростанції та лінії електропередачі для створення умов, несумісних із нормальною життєдіяльністю. Масове позбавлення базових благ є формою колективного покарання, спрямованого на те, щоб фізично й психологічно зламати волю суспільства до опору. | |
| T0123 | Позбавлення питної води | Агресори можуть навмисно знищувати інфраструктуру водопостачання (водоканали, насосні станції, греблі) або фізично блокувати доступ до природних джерел. Виведення з ладу критичної системи життєзабезпечення застосовується для створення катастрофічних санітарно-епідеміологічних умов і зламу обороноздатності населення. | |
| T0156 | Примусова видача втікачів і повстанців | Агресори можуть покладати на підкорені спільноти обов'язок відмовляти у притулку учасникам опору і видавати всіх, хто пішов з-під влади агресора, - повстанців, збіглих солдатів і підневільних, полонених. Обов'язок оформлюється нормативом або договором і тримається на колективній відповідальності: за переховування чи недонесення відповідає все поселення - штрафами, конфіскаціями, розоренням. Так агресор знищує саму функцію непідконтрольного простору - гір, лісів, вільних окраїн - як притулку, куди можна піти з-під його влади: політолог і антрополог Джеймс Скотт показав, що такі зони притулку (серед них він прямо називає Кавказ) складаються з людей, які навмисно тікають від державних повинностей, а політичний теоретик Ніл Робертс описав саму втечу з-під підневільності як практику свободи - примусова видача втікачів б'є саме по ній. Руками самих підкорених агресор перетворює кожне поселення, що здалося, на заслін проти тих, хто ще чинить опір. | |
| T0049 | Примусова мобілізація | Агресори можуть примусово забирати представників корінного народу до лав власних збройних сил для участі в бойових діях (зокрема проти їхніх власних співвітчизників). Ця техніка застосовується для отримання вигоди шляхом використання місцевого населення як безоплатного людського ресурсу. Водночас вона слугує цілям нейтралізації захисту: відправляючи чоловіків на далекі фронти, колонізатор цілеспрямовано виснажує демографічний і військовий потенціал регіону, позбавляючи суспільство здатності до самооборони. | |
| T0157 | Примусове публічне каяття | Агресори можуть вимагати від колонізованих публічного каяття — ритуального самоприниження зі зреченням колишньої лояльності, спротиву та його провідників, віри чи присяг — як умови припинення насильства, звільнення або самого права жити на своїй землі. Каяття — не просто декларація: воно має наслідки. Від сповіді залежить доля людини — свобода, табір чи розправа. Той, хто публічно покаявся, скомпрометований перед своїми і прив'язаний до агресора самим публічним актом. «Добровільні» каяття агресор пред'являє як доказ власної правоти та виправдання репресивного характеру колонізації. Російський колоніалізм практикує примус до каяття протягом століть: імперія вимагала від горців Кавказу зречення «згубного вчення» провідника спротиву разом із присягою на вірність російському цареві; радянські публічні каяття і зречення «ворогів народу» у власних родинах, як і сьогоднішні примусові відеовибачення в Чечні, — пряме продовження цієї практики. Після захоплення Криму практика примусового каяття, яке знімають на відео й поширюють у соціальних мережах, застосовується до тих, хто зберігає лояльність Україні або критикує окупаційну владу. | |
| T0155 | Примусове роззброєння | Агресори можуть систематично вилучати зброю в колонізованого населення, щоб зламати його здатність до самооборони і повстання. Вилучення оформлюється подвірними нормами (наприклад, по одній рушниці з кожних десяти домів) і маскується під фіскальний захід («замість податей») або під «заставу покірності», але мета - не дохід і не здобич: роззброєне суспільство залишається беззахисним перед військами агресора і вирощеними ним колабораціоністами, а кожну нову вимогу агресор може висувати вже без опору. Роззброєння готує і глибші форми підкорення - закріпачення, рекрутчину, переселення, які озброєному суспільству нав'язати неможливо. Для суспільств, де зброя - частина гідності і статусу вільної людини, її відібрання є ще й соціальною карою. | |
| T0148 | Розбійницькі набіги | Агресори можуть організовувати збройні напади на населені пункти корінного народу з метою грабежу, вилучення матеріальних цінностей, викрадення худоби та захоплення мирних жителів у полон. Подібна практика виснажує демографічний та економічний потенціал колонізованого суспільства, позбавляє людей ресурсів для виживання та створює зону постійної фізичної загрози навколо об'єктів метрополії. | |
| T0162 | Розправи над полоненими й затриманими | Агресори можуть розправлятися з людьми, які опинилися в їхній владі й не беруть активної участі у воєнних діях, - з тими, хто здається, полоненими й затриманими, військовими та цивільними: віддавати накази не давати пощади, вбивати під час здачі, страчувати й катувати в неволі. Право захищає цю категорію безумовно: спільна стаття 3 Женевських конвенцій покриває всіх, хто «безпосередньо не бере участі у воєнних діях», включно з тими, хто склав зброю, і затриманими; умисне вбивство військовополоненого - «серйозне порушення» III конвенції (стаття 130), цивільної особи в руках сторони - IV конвенції (стаття 147); Римський статут визнає ці діяння воєнними злочинами (статті 8(2)(a)(i), 8(2)(b)(vi), 8(2)(b)(xii) і 8(2)(c)(i)), а напад на виведених з ладу заборонено й звичаєвою нормою 47 зводу Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ). | |
| .001 | Відмова в пощаді | Агресори можуть заздалегідь оголошувати, що пощади не буде: наказ «полонених не брати» перетворює кожне зіткнення на винищення. Заборона пряма: «забороняється оголошувати, що нікому не буде дано пощади» (Гаазьке положення, стаття 23(г)); «заява про те, що пощади не буде» - воєнний злочин (Римський статут, стаття 8(2)(b)(xii); звичаєва норма 46 зводу МКЧХ). | |
| .002 | Вбивство тих, хто здається | Агресори можуть вбивати тих, хто складає зброю і здається. Це заборонено статтею 23(в) Гаазького положення - «вбивати або ранити неприятеля, який, поклавши зброю... здався» - і Римським статутом (стаття 8(2)(b)(vi)). | |
| .003 | Вбивство полонених і затриманих | Агресори можуть вбивати полонених і затриманих - людей, які вже перебувають у їхній владі: без суду, за списками, «при спробі втечі». Умисне вбивство військовополоненого - «серйозне порушення» III Женевської конвенції (стаття 130), цивільної особи в руках сторони - IV конвенції (стаття 147); вбивство будь-якого затриманого поза боєм заборонено спільною статтею 3 Женевських конвенцій. | |
| .004 | Катування та знущання | Агресори можуть застосовувати систематичне фізичне та психологічне насильство щодо затриманих представників місцевого населення, військовополонених і політичних активістів. Застосування жорстоких допитів, побиттів і створення катівських умов утримання слугує не лише цілям дізнання, а й тотальному психологічному зламу волі суспільства, паралізуючи його здатність до організованого опору. | |
| T0140 | Руйнування природного ландшафту | Агресори можуть цілеспрямовано змінювати або знищувати природний ландшафт цільового регіону (наприклад, здійснюючи масштабну вирубку багатовікових лісів чи знищення природних бар'єрів). Це робиться для позбавлення корінного народу природних укриттів, запобігання маневреній партизанській війні, а також вилучення ресурсів для виживання (дров, будівельних матеріалів) і повного руйнування традиційного фізичного простору. | |
| T0161 | Сексуалізоване насильство | Агресори можуть застосовувати сексуалізоване насильство як зброю: зґвалтування під час каральних операцій і зачисток, сексуальні тортури затриманих, перетворення полонянок на здобич. Таке насильство спрямоване не тільки на жертву - воно тероризує і принижує всю громаду. Зґвалтування, сексуальне рабство і будь-які інші форми сексуального насильства - воєнний злочин і злочин проти людяності (статті 7(1)(g) і 8(2)(b)(xxii) Римського статуту; стаття 27 IV Женевської конвенції). | |
| T0023 | Система фільтраційних таборів | Агресори можуть створювати мережу офіційних або тіньових пунктів тимчасового утримання для масової перевірки, допитів і сортування цивільних осіб. Ізоляція значної частини місцевого населення в закритих зонах, не регламентованих правом, дає колонізаторові змогу виявляти та фізично усувати потенційних учасників опору, а також здійснювати тотальний психологічний терор проти колонізованого суспільства. | |
| T0141 | Створення економічної безвиході | Агресори можуть цілеспрямовано створювати й підтримувати нестерпні соціально-економічні умови (гостре малоземелля, непосильні повинності, злидні) на історичних територіях корінного народу. Це робиться для того, щоб змусити населення рятуватися від фізичного та соціального розорення. У результаті народ «добровільно-примусово» вступає до воєнізованих структур колонізатора (наприклад, козацтва, регулярної армії) або масово мігрує на небезпечні імперські фронтири для їх освоєння. Техніка дозволяє імперії розв'язувати свої військові та колонізаційні завдання чужими руками, маскуючи державний примус під «вільний економічний вибір» самих жертв. | |
| T0022 | Терор | Агресори можуть використовувати системне, демонстративне та масштабне насильство проти місцевого населення. Ця форма радикального тиску застосовується для нейтралізації захисту в активній фазі конфлікту та для подальшого закріплення окупаційного режиму. Проведення масових позасудових страт, публічних розправ і катувань спрямоване на тотальний психологічний злам волі колонізованого суспільства, фізичне придушення опору та примус до беззастережної покори. | |
| T0105 | Тотальне знищення інфраструктури | Агресори можуть навмисно й масовано руйнувати населені пункти корінного народу - житлові будинки, лікарні, школи, культові споруди, системи життєзабезпечення - аж до повного знищення. Народ позбавляється житла, господарства і фізичного середовища життя на своїй землі. | |
| T0107 | Транспортна блокада | Агресори можуть цілеспрямовано перекривати повітряне, залізничне, морське й автомобільне сполучення з цільовим регіоном. Фізична ізоляція території від зовнішнього світу дає колонізаторові змогу паралізувати логістику корінного народу, перервати постачання життєво важливих вантажів і позбавити суспільство можливості отримувати зовнішню допомогу чи координувати свої дії із союзниками. | |
| T0166 | Фабрикація злочинців | Агресори можуть фабрикувати з неугодних людей «злочинців»: ухвалювати закони зі складами, під які можна підвести будь-кого («контрреволюційна діяльність», «екстремізм», «дискредитація»), вигадувати змови й підпільні організації, виготовляти «докази», наповнювати справи заарештованими за списками, а слідство і процеси вести таємно або перетворювати на публічну виставу. Ув'язнення стає питанням рішення, а не факту; кожен вирок заднім числом «доводить» провину колонізованих і виправдовує репресії як боротьбу зі «злочинністю». | |
| T0028 | Фальшивий компроміс/пастка | Агресори можуть ініціювати фіктивні мирні переговори, пропонувати гарантії безпеки або оголошувати гуманітарні коридори виключно з метою обману опонента. Використання дипломатичних хитрощів і неправдивих обіцянок дає колонізаторові змогу приспати пильність корінного народу, змусити його скласти зброю, залишити укріплені позиції або вийти на відкриту місцевість, після чого домовленості віроломно порушуються, а сили спротиву зазнають знищення або захоплення. | |
| T0160 | Фіктивні суди | Агресори можуть надавати розправі форму правосуддя - створювати й використовувати фіктивні суди: результат процесу вирішено наперед, а захисту немає або він бутафорський. Форми різні - надзвичайні та військово-польові суди з добою на процес, закриті квазісудові органи, що виносять вироки заочно і списками, показові процеси-вистави для публіки. Винесення вироків без «належним чином створеного суду, що надає судові гарантії» - воєнний злочин (спільна стаття 3 Женевських конвенцій; стаття 8(2)(c)(iv) Римського статуту, за якою Міжнародний кримінальний суд виніс перший обвинувальний вирок 2024 року). | |
| T0101 | Цензура | Агресори можуть запроваджувати жорсткий контроль над усіма формами публічного висловлювання, книгодрукуванням і засобами масової інформації. Заборона видавати літературу без санкції призначених цензорів, фільтрація інформації та репресії проти незалежних авторів дозволяють колонізатору монополізувати інформаційний простір. Це запобігає поширенню інакодумства та забезпечує безальтернативне нав'язування колонізованому суспільству державної ідеології агресора. | |
| T0121 | Штучний голод | Агресори можуть штучно створювати умови масового голоду шляхом примусового вилучення продовольства, знищення аграрної інфраструктури та блокування шляхів порятунку. Ця форма невибіркового терору фізично винищує населення, придушуючи поточні повстання, і водночас зачищає демографічний ландшафт колонізованих територій. | |
| T0138 | Ядерний шантаж | Агресори використовують загрозу застосування ядерної зброї або створюють ризики радіаційної катастрофи (шляхом воєнного захоплення атомних електростанцій). Це робиться для залякування світової спільноти, стримування зовнішньої допомоги та примушення держави-жертви до капітуляції. | |
| T0025 | Інформаційна ізоляція | Агресори можуть блокувати канали зв'язку, незалежні ЗМІ та доступ до зовнішніх джерел інформації. Створення інформаційного вакууму забезпечує нейтралізацію захисту шляхом позбавлення суспільства можливості координувати опір, а також дозволяє агресору приховати масштаби скоюваних воєнних злочинів. | |