Дезінформація

Начальник Терської області генерал Лорис-Меліков у спеціальній депеші до Головного штабу Кавказької армії підкреслював: «Для успіху справи необхідно, щоб горці не тільки не знали про наше бажання сприяти переселенню, а й місцева влада мусить, навпаки, ніби відхиляти їх від цього наміру»^[1]; виконувати її доручили начальникові Середнього військового відділу Туманову, і він звітував про неї самому Лорис-Мелікову: «Першою і неодмінною умовою для збудження в чеченцях бажання переселитися до Туреччини вважаю невиявлення того, що бажання це походить від уряду... отже, все це має залишатися в найглибшій таємниці; від нашого вміння залежатиме без кровопролиття чи особливих негараздів довершити велике…»^[2]. У Чечні «поширювалися підроблені прокламації, нібито від турецького уряду, в яких переселенцям обіцяли гостинний прийом і добре матеріальне забезпечення»^[1] - сам Лорис-Меліков письмово просив надіслати йому зразки турецьких прокламацій «для поширення серед населення»^[2]. Агенти лякали народ майбутнім: «розпускали провокаційні чутки про те, що жоден чеченець не отримає ані клаптя землі, що всю молодь віддадуть у солдати, що мусульманську релігію скоріше заборонять і всі стануть християнами»^[2].

Цілеспрямований вкид хибних історичних наративів на міжнародній арені: Україна, за версією російського лідера, «не є нацією, що склалася природним чином», а являє собою «штучну країну, створену ще за радянських часів», а її території нібито подаровані - «у 1920-ті та 1930-ті роки Україна отримала територію від Росії - це східна частина країни. 1956 року Кримський півострів було передано Україні»^[3]. Звідси виводилася теза про її можливий розпад: «країна може просто розпастися»^[3].

Офіційне заперечення участі російських військ під час операції – і пізніше визнання Путіна («пряма лінія» 17 квітня 2014), що заперечення було брехнею: «за спиною сил самооборони Криму, звичайно, стали наші військовослужбовці»^[4]. У тому ж ефірі співрозмовниця вітала його з тим, що він «честно сказал, что «зелені чоловічки» – это мирные наши военные»^[4].

Масована кампанія з конструювання фейків для розлюднення українців: в ефірі державного телеканалу стверджувалося, що «українські збройні сили зігнали мешканців міста на центральну площу та публічно стратили маленького хлопчика і його матір», однак «немає жодних доказів, які підтверджували б твердження Пишняк», а опитані мешканці Слов'янська розповідь не підтвердили^[5]. Тим самим методом сфабриковано «загибель 10-річної дівчинки» в Петровському районі Донецька (березень 2015): кореспонденти BBC на місці встановили, що такої дівчинки ніколи не існувало^[6]. Паралельно тривала операція з приховування відповідальності за знищення рейсу MH17: Міноборони РФ «виступило з серією суперечливих заяв, що покладали вину за знищення Boeing 777 на Україну, а не на Росію чи керованих Росією сепаратистів», а заступник міністра оборони публічно повторив «сфабриковане твердження, що виникло у Twitter, про те, як іспанський авіадиспетчер на ім'я Карлос бачив два українські винищувачі поруч із MH17»^[7].

Тотальний інформаційний контроль і заборона називати вторгнення війною - офіційно його оголошено «спеціальною воєнною операцією», метою якої названо «демілітаризацію та денацифікацію»^[8]. Інформаційне прикриття енергетичного терору будувалося на версії «відповіді»: «Зараз багато галасу з приводу наших ударів по енергетичній інфраструктурі сусідньої країни. Так, ми робимо це. Але хто почав?»^[9].