24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну силами регулярної армії одразу з кількох напрямків - з півночі через Білорусь на Київ, зі сходу та з півдня з Криму, - розв'язавши найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Мета кампанії - повне знищення української державності та стирання української ідентичності.
Комісія ООН зафіксувала початок так: «того ж дня російські війська перетнули кордон України в різних пунктах, зокрема через Білорусь, і розпочали атаки із суші, повітря та моря»[1]. Комісія кваліфікує встановлене так: порушення «становлять воєнні злочини і включають умисні вбивства, напади на цивільних осіб, незаконне позбавлення волі, катування, зґвалтування та примусове переміщення й депортацію дітей»[1]. Про характер ударів комісія пише: вони завдавалися «з явною зневагою до шкоди та страждань цивільного населення»[1]. Місія ОБСЄ формулює підсумок так: у веденні бойових дій російськими силами видно «явні патерни порушень міжнародного гуманітарного права»; і місія додає: якби вони дотримувалися «зобов'язань щодо розрізнення, пропорційності та запобіжних заходів під час атаки», кількість жертв серед цивільних була б «набагато нижчою»[2]. Кампанія супроводжується знищенням цілих міст (урбіцидом), екоцидом та системною політикою асиміляції на окупованих територіях[3]. Станом на травень 2026 року під окупацією залишається близько 20% території України[4].
Це головна кампанія війни. Окремі облоги, окупаційні режими, епізоди масових убивств і наскрізні політики винесено в самостійні кампанії - від блокади Маріуполя та різанини в Бучі до депортації дітей, системи фільтрації та війни проти енергосистеми.
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0011 | Російська Федерація | 8 |
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 3 |
| S0010 | Регулярна армія | 2 |
| S0024 | Поліцейський апарат | 1 |
| S0021 | Пропаганда | 1 |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 1 |
Вторгнення регулярної армії РФ і масовані ракетно-авіаційні удари по українських містах: «24 лютого 2022 року президент Російської Федерації Володимир Путін оголосив про своє рішення провести в Україні „спеціальну воєнну операцію" задля її „демілітаризації та денацифікації". Того ж дня російські війська перетнули кордон України в різних пунктах, зокрема через Білорусь, і розпочали атаки із суші, повітря та моря»[1]. Комісія ООН розслідувала події лютого-березня 2022 року в Київській, Чернігівській, Харківській та Сумській областях[1].
Цілеспрямовані масові вбивства людей без розбору їхнього етнічного походження виключно за фактом їхньої належності до українського громадянства та держави[3].
Тотальний інформаційний контроль і заборона називати вторгнення війною - офіційно його оголошено «спеціальною воєнною операцією», метою якої названо «демілітаризацію та денацифікацію»[1]. Інформаційне прикриття енергетичного терору будувалося на версії «відповіді»: «Зараз багато галасу з приводу наших ударів по енергетичній інфраструктурі сусідньої країни. Так, ми робимо це. Але хто почав?»[5].
Цілеспрямоване повернення захопленим містам і вулицям старих радянських чи імперських назв (зокрема, перейменування Бахмута на Артемівськ) для стирання української національної пам'яті та візуальної інтеграції в простір РФ.
Примус мешканців окупованих територій до отримання російських паспортів: «політика масового надання російського громадянства мешканцям окупованих районів Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей посилила там атмосферу примусу», причому «тим, хто відмовлявся від російських паспортів, відмовляли в доступі до публічних послуг, насамперед до соціального забезпечення, охорони здоров'я та освіти, і вони ризикували залишитися без роботи» і «стикалися з підвищеним ризиком свавільного затримання під час перетину блокпостів»[8].
Штучна зміна демографічного складу населення на окупованих територіях (наприклад, у зруйнованому Маріуполі) шляхом стимулювання переїзду громадян РФ та масового скуповування ними житла на тлі витіснення корінних жителів.
Російські окупаційні адміністрації з квітня 2022 року мітили захоплені території імперськими знаками - в камені та в папері. У Херсонській області до вторгнення було демонтовано понад 110 пам'ятників Леніну і практично жодного не лишилося; після окупації загарбники поставили десять нових: перший у Генічеську в квітні 2022 року - перший пам'ятник Леніну на території України після 2014 року, - а наприкінці того ж місяця монумент повернули на постамент біля міськради в Новій Каховці[9]. У Маріуполі 5 травня 2022 року відкрили пам'ятник жінці з червоним прапором, а церемонію опублікував у своєму телеграм-каналі секретар генради «Единой России» Андрій Турчак; площі Воїнів-Визволителів, названій на честь визволителів міста від нацистів, окупанти повернули радянську назву «площа Ленінського комсомолу»[10]. Паралельно окупаційна адміністрація обклеювала територію банерами: у Херсоні та Новій Каховці висіли російськомовні щити «Россия здесь навсегда!», «Херсон - навеки с Россией», «Херсон - русский город», і для них купили за двадцять центів на фотостоці знімок української фотографки Анни Пасічник - її син Ярослав із подругою у вишиванках на ріпаковому полі Київщини, - домалювавши за спинами дітей російський прапор[11]. У Балаклії на Харківщині окупанти заклеїли міський банер: спершу повісили поверх «Україна і Росія "едины"», потім плакат із триколором і написом «Мы с Россией один народ!». 10 вересня 2022 року українські військові зірвали триколор - а під ним відкрилися рядки Шевченка, що простояли під окупацією весь цей час: «Борітеся - поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!»[12]. Знаки протрималися до деокупації: 11 листопада 2022 року плакат «Россия здесь навсегда» у звільненій Білозерці Херсонської області зірвали місцеві жителі - відео опублікував телеграм-канал «Николаевский Ванек»[13].