Агресори можуть здійснювати таємні або відкриті насильницькі викрадення політичних лідерів, громадських активістів, журналістів і рядових представників корінного народу. В активній фазі конфлікту ця техніка слугує оперативній нейтралізації захисту, фізично усуваючи потенційних організаторів спротиву. У довгостроковій перспективі насильницькі зникнення застосовуються для закріплення окупаційного режиму, оскільки формують атмосферу непередбачуваного терору і паралізують волю суспільства до системного протесту.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C1155 | Винищення 61 селища рівнинної Чечні та гірської Ічкерії військами Розена, спалення живцем захисників Герменчука та вимагання заручників від 80 сіл (1832) |
9 вересня 1832 року під час захоплення села Центорой в Ічкерії колона генерала Вольховського із загону корпусного командира барона Розена захопила в полон жінку з-поміж жителів, які не встигли сховатися. Імперський історик Волконський писав: «взято в полон одну жінку»[1]. 15 вересня біля села Дунген-юрт кавалерія майора Борейші захопила в полон жителів, застигнутих під час спроби покинути домівки. Розен доносив військовому міністрові Чернишову: кавалерія «встигла взяти в полон 4 чол. і 1 жінку»[2]. |
| C1152 | Випалювання рівнинної Чечні експедицією Вельямінова: знесення сіл від Сунжі до Маїртупа, захоплення сім'ї Астемира, колективні стягнення з чеченських сіл, рубання жителів Дзулгай-Юрта, які тікали, та винищення зимових запасів (1830-1831) |
На світанку 19 грудня 1830 під час захоплення села Дзулгай-Юрт козаки загону генерала Вельямінова захопили в полон сім'ю лідера опору — карабулацького ватажка Астемира, якому самому вдалося піти в ліс. Імперський історик Потто писав: «його сім'я — малолітній син, дочка, онук і двоюрідна сестра — потрапили до рук козаків. Крім них узято було в полон тридцять дев'ять осіб»[3]. |
| C0091 | Гальмування демократичних реформ і протидія Народному Руху (1989–1990) |
Організація насильницьких зникнень ключових функціонерів руху (викрадення М. Бойчишина) з подальшим цинічним саботажем розслідування з боку підконтрольних владі структур[4]. |
| C1154 | Зимові набіги Вельямінова на чеченські хутори й села вздовж Сунжі: полонення жінок і розорення дворів (1831-1832) |
23 грудня 1831 під час розорення хуторів біля села Чертугай козаки загону підполковника Засса, командира Моздокського козачого полку, захопили в полон трьох жінок. Імперський історик Волконський писав: Засс «доставив у табір трьох полонених жінок»[1]. |
| C1149 | Знищення аулу біженців Узені-Юрт, вимагання заручників із Гельдигена та захоплення мешканців Самашок під час жнив (1826-1827) |
Під час знищення Узені-Юрта 10 січня 1827 року козаки загону генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон трьох жінок з-поміж мешканців, що тікали. Імперський історик Потто фіксував: козаки «схопили... трьох жінок»[3]. Влітку 1827 року, оточивши засідкою населення аулу Самашки під час жнив, козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон родини лідерів опору: провідника Тара-Адзуєва та родину Бакара-Булатова; самому Булатову вдалося прорватися крізь ланцюг. Потто писав: «Тара-Адзуєва та родину Булатова забрали із собою»[3]. |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації |
Масові незаконні затримання та викрадення мирних громадян: «людей, які виходять на вулиці з українськими прапорами, переслідують, затримують»[5]. |
| C1143 | Показове знищення аулу Даді-юрт і зведення фортеці Внезапної для витіснення Нохчі з кумицької рівнини (1819) |
Російська імперія забирала вцілілих після знищення аулу Нохчі полоненими у свої межі. Сам генерал Єрмолов у своїх «Записках» пише, що жінок і дітей «взято в полон до ста сорока»[6], а імперський історик Потто це підтверджує[7]. Історик Д. А. Хожаєв пише, що під час переправи полонених через Терек 46 захоплених дівчат, «не бажаючи терпіти наругу в полоні», загинули, «тягнучи за собою конвоїрів у бурхливу річку»[8]. |
| C0101 | Продовження російсько-української війни: Збройна агресія на Донбасі (2014–2015) |
Масові незаконні затримання та викрадення мирних громадян: «людей, які виходять на вулиці з українськими прапорами, переслідують, затримують»[5]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Російська імперія забирала вцілілих після знищення аулу Нохчі полоненими у свої межі. Сам генерал Єрмолов у своїх «Записках» пише, що жінок і дітей «взято в полон до ста сорока»[6], а імперський історик Потто це підтверджує[7]. Історик Д. А. Хожаєв пише, що під час переправи полонених через Терек 46 захоплених дівчат, «не бажаючи терпіти наругу в полоні», загинули, «тягнучи за собою конвоїрів у бурхливу річку»[8]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Історик Д. А. Хожаєв пише, що до 18 травня 1826 року в Нохчі було «взято в полон жінок і дітей»[8]. Сам генерал Єрмолов у рапорті імператору Миколі I від 28 травня 1826 року уточнював число: під час раптового нападу на селище Ставна-куль 2 травня «в полон взято обох статей 16 душ», а під час нападу на Малу Атагу 16 травня «захопив обох статей 15 душ у полон»[9]. Імперський історик Волконський підтверджує захоплення біля Ставноколя: раптовий рух «приніс нам шістнадцять полонених»[1]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Під час знищення Узені-Юрта 10 січня 1827 року козаки загону генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон трьох жінок з-поміж мешканців, що тікали. Імперський історик Потто фіксував: козаки «схопили... трьох жінок»[3]. Влітку 1827 року, оточивши засідкою населення аулу Самашки під час жнив, козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон родини лідерів опору: провідника Тара-Адзуєва та родину Бакара-Булатова; самому Булатову вдалося прорватися крізь ланцюг. Потто писав: «Тара-Адзуєва та родину Булатова забрали із собою»[3]. |
| S0010 | Регулярна армія |
На світанку 19 грудня 1830 під час захоплення села Дзулгай-Юрт козаки загону генерала Вельямінова захопили в полон сім'ю лідера опору — карабулацького ватажка Астемира, якому самому вдалося піти в ліс. Імперський історик Потто писав: «його сім'я — малолітній син, дочка, онук і двоюрідна сестра — потрапили до рук козаків. Крім них узято було в полон тридцять дев'ять осіб»[3]. |
| S0010 | Регулярна армія |
23 грудня 1831 під час розорення хуторів біля села Чертугай козаки загону підполковника Засса, командира Моздокського козачого полку, захопили в полон трьох жінок. Імперський історик Волконський писав: Засс «доставив у табір трьох полонених жінок»[1]. |
| S0010 | Регулярна армія |
9 вересня 1832 року під час захоплення села Центорой в Ічкерії колона генерала Вольховського із загону корпусного командира барона Розена захопила в полон жінку з-поміж жителів, які не встигли сховатися. Імперський історик Волконський писав: «взято в полон одну жінку»[1]. 15 вересня біля села Дунген-юрт кавалерія майора Борейші захопила в полон жителів, застигнутих під час спроби покинути домівки. Розен доносив військовому міністрові Чернишову: кавалерія «встигла взяти в полон 4 чол. і 1 жінку»[2]. |
| S0010 | Регулярна армія |
23 серпня 1836 року під час раптового захоплення аулу Зандак загін полковника Пулло, начальника Сунженської укріпленої лінії, захопив у полон жителів, які не встигли врятуватися втечею через яри та ліс. Корпусний командир барон Розен доносив військовому міністрові: піхота витіснила захисників, «захопивши в полон 31 душу чоловічої та жіночої статі»[2]. |
| C1148 | Розорення рівнинних сіл Нохчі в каральному поході Єрмолова (1826) |
Історик Д. А. Хожаєв пише, що до 18 травня 1826 року в Нохчі було «взято в полон жінок і дітей»[8]. Сам генерал Єрмолов у рапорті імператору Миколі I від 28 травня 1826 року уточнював число: під час раптового нападу на селище Ставна-куль 2 травня «в полон взято обох статей 16 душ», а під час нападу на Малу Атагу 16 травня «захопив обох статей 15 душ у полон»[9]. Імперський історик Волконський підтверджує захоплення біля Ставноколя: раптовий рух «приніс нам шістнадцять полонених»[1]. |
| G0011 | Російська Федерація |
Масові незаконні затримання та викрадення мирних громадян: «людей, які виходять на вулиці з українськими прапорами, переслідують, затримують»[5]. |
| G0009 | Російська імперія |
Російська імперія забирала вцілілих після знищення аулу Нохчі полоненими у свої межі. Сам генерал Єрмолов у своїх «Записках» пише, що жінок і дітей «взято в полон до ста сорока»[6], а імперський історик Потто це підтверджує[7]. Історик Д. А. Хожаєв пише, що під час переправи полонених через Терек 46 захоплених дівчат, «не бажаючи терпіти наругу в полоні», загинули, «тягнучи за собою конвоїрів у бурхливу річку»[8]. |
| G0009 | Російська імперія |
Історик Д. А. Хожаєв пише, що до 18 травня 1826 року в Нохчі було «взято в полон жінок і дітей»[8]. Сам генерал Єрмолов у рапорті імператору Миколі I від 28 травня 1826 року уточнював число: під час раптового нападу на селище Ставна-куль 2 травня «в полон взято обох статей 16 душ», а під час нападу на Малу Атагу 16 травня «захопив обох статей 15 душ у полон»[9]. Імперський історик Волконський підтверджує захоплення біля Ставноколя: раптовий рух «приніс нам шістнадцять полонених»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Під час знищення Узені-Юрта 10 січня 1827 року козаки загону генерала Лаптєва, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон трьох жінок з-поміж мешканців, що тікали. Імперський історик Потто фіксував: козаки «схопили... трьох жінок»[3]. Влітку 1827 року, оточивши засідкою населення аулу Самашки під час жнив, козаки генерала Енгельгардта, начальника лівого флангу Кавказької лінії, захопили в полон родини лідерів опору: провідника Тара-Адзуєва та родину Бакара-Булатова; самому Булатову вдалося прорватися крізь ланцюг. Потто писав: «Тара-Адзуєва та родину Булатова забрали із собою»[3]. |
| G0009 | Російська імперія |
На світанку 19 грудня 1830 під час захоплення села Дзулгай-Юрт козаки загону генерала Вельямінова захопили в полон сім'ю лідера опору — карабулацького ватажка Астемира, якому самому вдалося піти в ліс. Імперський історик Потто писав: «його сім'я — малолітній син, дочка, онук і двоюрідна сестра — потрапили до рук козаків. Крім них узято було в полон тридцять дев'ять осіб»[3]. |
| G0009 | Російська імперія |
23 грудня 1831 під час розорення хуторів біля села Чертугай козаки загону підполковника Засса, командира Моздокського козачого полку, захопили в полон трьох жінок. Імперський історик Волконський писав: Засс «доставив у табір трьох полонених жінок»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
9 вересня 1832 року під час захоплення села Центорой в Ічкерії колона генерала Вольховського із загону корпусного командира барона Розена захопила в полон жінку з-поміж жителів, які не встигли сховатися. Імперський історик Волконський писав: «взято в полон одну жінку»[1]. 15 вересня біля села Дунген-юрт кавалерія майора Борейші захопила в полон жителів, застигнутих під час спроби покинути домівки. Розен доносив військовому міністрові Чернишову: кавалерія «встигла взяти в полон 4 чол. і 1 жінку»[2]. |
| G0009 | Російська імперія |
23 серпня 1836 року під час раптового захоплення аулу Зандак загін полковника Пулло, начальника Сунженської укріпленої лінії, захопив у полон жителів, які не встигли врятуватися втечею через яри та ліс. Корпусний командир барон Розен доносив військовому міністрові: піхота витіснила захисників, «захопивши в полон 31 душу чоловічої та жіночої статі»[2]. |
| G0010 | СРСР |
Організація насильницьких зникнень ключових функціонерів руху (викрадення М. Бойчишина) з подальшим цинічним саботажем розслідування з боку підконтрольних владі структур[4]. |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби |
Організація насильницьких зникнень ключових функціонерів руху (викрадення М. Бойчишина) з подальшим цинічним саботажем розслідування з боку підконтрольних владі структур[4]. |
| C1156 | Таємна розвідка Чечні топографами Розена та розорення Зандака загоном Пулло: полон 31 жителя і викрадення худоби (1835-1836) |
23 серпня 1836 року під час раптового захоплення аулу Зандак загін полковника Пулло, начальника Сунженської укріпленої лінії, захопив у полон жителів, які не встигли врятуватися втечею через яри та ліс. Корпусний командир барон Розен доносив військовому міністрові: піхота витіснила захисників, «захопивши в полон 31 душу чоловічої та жіночої статі»[2]. |