у кампанії «Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940)»
13 листопада 1937 року бюро обласного комітету партії («обком ВКП(б)») затвердило два списки, що не підлягали розголошенню: № 25/97 - про вилучення літератури, виданої в республіці, - і № 31/107 - про вилучення книжок в обов'язковому порядку з бібліотек і книготорговельної мережі; під заборону потрапили твори 29 авторів, серед яких історик К. Г. Дендієв називає Д. Мадаєва, Х. Яндарова, Н. Музаєва, Д. Мальсагова і Х. Ошаєва[1]. Перші чеченські літературні твори з'явилися на початку 1920-х років[2] - колонізатор вилучав і забороняв літературу, якій не було й двадцяти років.