Масові вбивства цивільних

Під час виселення карателі радянського НКВД (попередника сучасної ФСБ) вбивали на місці чеченців, яких не могли довезти до ешелонів, - тяжкохворих, старих, жінок з дітьми: у паперах відомства вони йшли як «нетранспортабельні». 27 лютого 1944 року в аулі Хайбах Галанчозького району карателі, за істориками Я. З. Ахмадовим та Е. Х. Хасмагомадовим, убили «понад 700 людей»: зібраних «нетранспортабельних» жителів Хайбаха та навколишніх хуторів полковник Гвішіані, як пишуть історики, «розпорядився замкнути... в стайні місцевого колгоспу ім. Л. П. Берії, після чого саму стайню обклали сіном і підпалили»^[1]. Очевидець - заступник народного комісара (міністра) юстиції республіки Дзіяудін Мальсагов - свідчив: «Коли стайню охопило полум'я, величезні, сильно укріплені ворота під натиском людей упали, і крізь вогонь натовп збожеволілих людей ринув назовні. Гвішіані скомандував: «Вогонь!» З десятків стволів пролунали автоматні й кулеметні черги... Ніхто не вирвався з вогню та автоматної блокади. Ніхто не врятувався»^[1]; Гвішіані отримав від народного комісара (міністра) внутрішніх справ Берії, пишуть історики, «персональну подяку, подання до нагороди та підвищення у званні»^[1]. Карателі вбивали «нетранспортабельних» по всіх гірських районах: «47 тяжкохворих були умертвлені й поховані в одній ямі на території Урус-Мартанівської районної лікарні... по кілька десятків старих, жінок і дітей було спалено в Цорі, Таргімі та Гулі. Багатьох, хто втік того дня із сіл у гори чи ліс, розстрілювали на місці без попередження»^[1]; «в Ітум-Калинському районі... будинки набивали хворими й закидали гранатами та пляшками із запалювальною сумішшю»^[1]. Історик З. С. Ісакієва пише: наприкінці березня 1944 року війська НКВД «розстріляли» жителів гірської Малхісти, до яких у лютому не дісталися через снігопад^[2]. Розстріли хворих чекісти фіксували власним листуванням: 28 травня 1944 року начальник Галанчозького оперативного сектору Гранський доносив заступникові народного комісара (міністра) держбезпеки Кобулову про «самочинні розстріли над старими чеченками, хворими й каліками, що залишилися після переселення» - по одній лише Начхоївській сільраді розстріляно «хворих і калік» числом «до 60 людей»^[3].