у кампанії ««Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965)»
Колонізатор знищував гірські села чеченців, щоб народові не було куди повертатися. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «Політика обезлюднення Гірської Чечні, розпочата в лютому 1944 р., знайшла своє продовження в 1957-1960 рр.» - і пояснюють, як це робилося: «Залишки будинків підривали і спалювали, руйнували мости і стежки. Органи КДБ і МВС силою зброї виганяли на рівнину сім'ї горян, які правдами і неправдами проникли захмарними стежками у свої рідні аули»[1]. Історикиня А. Б. Кузнецова підбиває підсумок: «Віддалені від комунікацій селища та населені пункти (високогірні) були знищені», а із заселенням сільських районів приїжджими «були втрачені навички відгінного тваринництва, обробітку високогірних ділянок землі, терасного землеробства»[2].