Адміністративна корупція та здирництво

Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть, що чиновники Оргкомітету, який відав поверненням чеченців до республіки, «часто вимагали хабарі за перепустки, що давали право негайно переселитися з Казахстану та Середньої Азії на Кавказ»^[1]. Ціну назвав головний агроном Міністерства сільського господарства Казахстану Х. У. Арсанукаєв у заяві главі уряду СРСР Булганіну 27 серпня 1957 року: «роздача перепусток була організована з тим розрахунком, щоб ставленики членів Оргкомітету, та й самі вони, добряче наповнили свої валізи грошима - одна перепустка продавалася ними в середньому за 2 тис. крб.», - і передавав слова тих, хто повертався: «Під час нашого виселення Берія і то не завдав такої великої матеріальної шкоди нашому народові, як це нині завдав нам Оргкомітет ЧІАРСР [Чечено-Інгуської республіки]»^[2]. Чиновник уряду РРФСР Бєлов відповів 4 жовтня 1957 року, що хабарі при видачі перепусток уже розбирало керівництво більшовицької партії («ЦК КПРС»), членам Оргкомітету Тонгієву і Дукузову обласний комітет партії «наклав на них сувору партійну догану», і запропонував «обмежитися вжитими заходами»^[2]. Будинків виселених ніхто не повертав: «Як не дико, але найчастіше чеченцям доводилося викуповувати свої будинки та землі в нових власників»^[1] - за державний кредит будинки тих, хто виїхав, викуповували колгоспи та радгоспи республіки: до жовтня 1958 року в них налічувалося 10 413 вільних «житлових будинків... у населення осетинської, аварської та інших національностей, що виїхало»^[2].