Нейтралізація опозиції

У 1972-1981 роках чеченці та інгуші двічі писали до Москви про дискримінацію і протестували на площі; щоразу колонізатор виключав з єдиної дозволеної партії та судив протестувальників, а не окупаційне керівництво регіону. Історики Я. З. Ахмадов та Е. Х. Хасмагомадов пишуть, що в березні 1972 року 26 чеченських та інгуських комуністів «написали колективного листа на адресу ЦК КПРС [центральної влади в Москві], в якому прямо звинуватили партійне керівництво Чечено-Інгушетії не лише в шовінізмі, а й у корупції. Результат звернення, однак, був не той, на який розраховували автори колективного листа: покарання зазнали не керівники республіки, а вони самі»; з партії виключили С. Бокаєва, С. Плієва, Н. Умархаджаєва, Б. Костоєва, Б. Льянова^[1]. 16 січня 1973 року інгуші зібралися на центральній площі Грозного, перед будівлею окупаційної адміністрації регіону, і до них приєдналися чеченці; учасник мітингу Салман Маматієв згадує: «на другий день на площі чеченців було майже стільки ж, скільки інгушів»^[2]. Очевидиця подій Аза Базоркіна згадує: «З саморобної трибуни на площі Леніна 16, 17 і 18 січня день і ніч ллється образа знедолених, обдурених людей», а в ніч на 19 січня міліція та внутрішні війська (попередники сучасної Росгвардії) розігнали площу: «Молодь, що сумнівалася й не хотіла розходитися без достовірних відомостей, б'ючи гумовими кийками й поливаючи з брандспойтів крижаною водою, загнали в автобуси, вивезли за місто, де випустили, мокрих, у двадцятиградусний мороз у чистому полі»^[3]. 13 березня 1973 року Москва ухвалила постанову «Про антигромадські націоналістичні прояви в м. Грозному»; 27 березня окупаційна адміністрація регіону постановила прийняти її «до неухильного керівництва й виконання» і записала: «За націоналістичні дії та активну участь в антигромадських проявах виключені з партії Плієв С. Х., Газдієв А. М., а також Куштов А. С. - лікар 2-ї міськлікарні, Абадієв Б. - директор театру ляльок, Ужахова - викладачка школи-інтернату № 15, Егієв - колишній голова побудкому БМУ-7 [профспілкового комітету будівельного управління], Даурбеков - колишній зав. відділу Назранівської районної газети»^[2]. Історик А. Б. Кузнецова наводить підсумок: «З КПРС було виключено 23 особи, з ВЛКСМ [комсомолу, молодіжної організації радянської влади] - 18, звільнено з керівної роботи 9 осіб і притягнуто до кримінальної відповідальності - 14 осіб»^[4]. 27 грудня 1973 року голова КДБ (попередника сучасної ФСБ) Андропов доповідав до Москви: «Після відомих подій, що відбувалися в м. Грозному в січні 1973 року, в яких брали активну участь близько 400 інгушів із Приміського району Північно-Осетинської АРСР, у результаті вжитих органами держбезпеки заходів нові спроби здійснити суспільно небезпечні дії, особливо в лютому 1973 року в річницю виселення інгушів, а також напередодні свят 1 і 9 травня, було відвернено»^[5]. У червні 1981 року 23 комуністи написали Брежнєву про корупцію глави окупаційної адміністрації регіону Власова; історики Я. З. Ахмадов та Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «ЦК КПРС і цього разу підтримав республіканське керівництво, звинувативши авторів листа в націоналізмі (хоча серед тих, хто його підписав, були люди різних національностей, зокрема росіяни та українці). Двох осіб було виключено з партії»^[1].