Російська імперія з формування Чеченського полку в 1914 році поклала його утримання на самі чеченські громади: повне спорядження кожного вершника обходилося в 300 рублів, і платили їх не скарбниця, а сільські громади, що рекомендували людину в полк. Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть: «утримання національних полків тяжким тягарем лягало на селян-горців»[1]. Казенних коштів не вистачало і на решту: новий кінський склад, зібраний для поповнення дивізії восени 1916 року, був, як пишуть ті ж історики, «вельми поганий», і командування дивізії домагалося виділення коштів на закупівлю коней[1].