у кампанії «Перша російсько-чеченська війна (1994–1996)»
Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Окупанти ставили на захопленій землі Ічкерії свої органи управління замість обраного керівництва республіки.
30 листопада 1994 року, за одинадцять днів до відкритого вторгнення, президент Росії Єльцин секретним указом № 2137 звелів створити для Ічкерії особливе управління під началом російських військових. На чолі цього управління стояла «група керівництва» міністра оборони Росії Грачова. Грачов отримав право спрямовувати роботу всіх російських відомств, військ і спецслужб в Ічкерії та усувати їхніх чиновників[1][2].
У захоплених містах і селах командування окупаційними військами ставило військові комендатури з широкими повноваженнями над чеченцями[2].
17 грудня 1994 року президент Росії Єльцин указом № 2200 звелів уряду Росії за п'ять днів створити в Ічкерії окупаційну цивільну адміністрацію з місцевих відділень російських міністерств і відомств[3]. На чолі адміністрації Єльцин поставив свого повноважного представника в Ічкерії, міністра у справах національностей Єгорова. 20 грудня уряд Росії постановою № 1411 зобов'язав усі підприємства, організації та установи Ічкерії виконувати рішення Єгорова, поки в республіці в повному обсязі не запрацюють Конституція і закони Росії[2].
Прокуратура та міліція маріонеткового уряду входили до російських прокуратури та МВС (докладніше: «Маріонетковий уряд»)[2].
У січні 1995 року Росія поставила на чолі окупаційної адміністрації замість Єгорова Семенова, за радянської влади одного з керівників Чечено-Інгушетії. Заступниками Семенова стали троє ставлеників із маріонеткової опозиції[2]. 29 грудня 1995 року президент Росії Єльцин указом № 1430 віддав міністрові внутрішніх справ Росії Кулікову керівництво в Ічкерії охороною порядку, боротьбою зі злочинністю та роззброєнням армії республіки[2].
19 лютого 1996 року президент Росії указом № 214 скасував указ № 2200, яким створив окупаційну адміністрацію[3]. У березні 1996 року глава адміністрації Семенов пішов з посади[2]. 5 червня 1996 року МВС Росії створило в Грозному, столиці Ічкерії, Координаційний центр на чолі з першим заступником міністра внутрішніх справ Росії Голубцем[2].
29 березня 1995 року Іштван Дьярматі, особистий представник голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), доповів Постійній раді ОБСЄ у Відні про поїздку в Ічкерію. У пресрелізі ОБСЄ про доповідь сказано: «Багато чеченців вважають нещодавно створені місцеві органи влади в Чеченській Республіці чужими собі, а чеченських політиків, які підтримують федеральну [російську] владу, населення не підтримує»[4].
23 листопада 1996 року президент Росії Єльцин указом № 1590 наказав вивести з Чеченської Республіки 101-шу бригаду внутрішніх військ (попередників сучасної Росгвардії) та 205-ту бригаду російської армії, а МВС Росії дозволив охороняти людей і важливі об'єкти лише за погодженням із керівництвом Чеченської Республіки[5][6].
У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів[6]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)[7]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки[2]. 27 січня 1997 року громадяни Ічкерії обрали парламент і президента - Аслана Масхадова[2].