Маріонетковий уряд

Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Росія ставила в Ічкерії підконтрольні уряди.

23 листопада 1994 року Тимчасова рада, маріонеткова опозиція, оголосила про створення «Уряду національного відродження» на чолі з Хаджиєвим^[1]. Російська армія передала Тимчасовій раді бронетехніку й гелікоптери з екіпажами для штурму Грозного, столиці Ічкерії, але 26 листопада Збройні сили Ічкерії розбили війська нападників (докладніше: «Організація перевороту»)^[1].

17 грудня 1994 року, через шість днів після відкритого вторгнення, президент Росії Єльцин указом № 2200 створив в Ічкерії окупаційне управління на чолі з міністром Росії у справах національностей Єгоровим (докладніше: «Встановлення нової системи управління»)^[1][2]. 26 грудня маріонеткова опозиція оголосила «уряд» Хаджиєва вдруге. «Уряд» заявив, що готовий до переговорів з Росією і не вимагає виведення російських військ^[1].

24 жовтня 1995 року, через два тижні після того, як Москва зупинила переговори з керівництвом Ічкерії, Росія змінила главу маріонеткового уряду Хаджиєва на Завгаєва, останнього керівника радянської влади в Чечено-Інгушетії. 14-17 грудня Росія провела під окупацією «голосування» і оголосила свого ставленика «обраним» главою республіки (докладніше: «Імітація народного волевиявлення»)^[1].

Наприкінці січня 1996 року голова уряду Росії Чорномирдін написав депутатам російського парламенту, що підсумки «голосування» показали підтримку Завгаєва в республіці, і запропонував вирішувати війну як суперечку чеченців між собою^[1].

27 травня 1996 року президент Росії Єльцин приймав у Кремлі делегацію Ічкерії на чолі із Зелімханом Яндарбієвим, який виконував обов'язки президента. Росія включила Завгаєва до своєї делегації. Чеченські переговірники вимагали, щоб ставленик Москви пішов з-за столу, але російська сторона відмовила. Росія наполягала, щоб глава маріонеткового уряду підписав домовленість про припинення вогню, і делегація Ічкерії знову заперечила. Усі члени російської делегації, включно із Завгаєвим, підписали документ, як і представники Ічкерії. У сюжеті кореспондентів НТВ Черкасова, Реброва і Меліхова для програми «Підсумки» сказано, що російський ставленик не хотів підписувати жодних домовленостей із Зелімханом Яндарбієвим: «Однак центр [Москва] наказав, і регіон [маріонетковий уряд] відповів „є"»^[3].

14 липня 1996 року президент Росії Єльцин указом «Про заходи щодо стабілізації діяльності органів державної влади Чеченської Республіки» оголосив, що маріонетковий Комітет національної злагоди і «Уряд національного відродження» більше не потрібні^[4][1]. Замість них Москва визнала керівництвом республіки «обраного» Завгаєва, його уряд, маріонетковий парламент і глав районів^[1][4].

Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що російське окупаційне управління насправді контролювало маріонетковий уряд^[1]. Вони пишуть про указ № 435, яким президент Росії Єльцин 31 березня 1996 року обіцяв припинити наступ, почати переговори з Ічкерією та оголосити амністію: «всі ці заходи розглядалися як допоміжні в процесі легітимізації [визнання законним] маріонеткового режиму»^[1]. Тім Гульдіман, глава місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі в Грозному з січня 1996 року, писав у 1998 році, що Москва військами відтісняла Збройні сили Ічкерії на південь і використовувала уряд Завгаєва, щоб посилити вплив Росії в Чеченській Республіці^[5].

31 липня 1996 року на зустрічі з чеченцями, які жили в Москві, глава маріонеткового уряду Завгаєв сказав, що Збройні сили Ічкерії не контролюють більшості районів республіки^[6]. 6 серпня армія Ічкерії атакувала окупантів у Грозному^[1]. 7 серпня Завгаєв утік на базу окупаційних військ у Ханкалі, на східній околиці міста^[7], а потім покинув Чеченську Республіку^[8]. Наприкінці серпня міліціонери маріонеткового уряду перейшли зі своїх будівель до російських військових в аеропорт «Північний» на північ від столиці^[7]. Захисники звільнили Грозний від окупантів і змусили Росію сісти за стіл переговорів. 31 серпня 1996 року Москва підписала з керівництвом Ічкерії мирні угоди в Хасав'юрті, місті в підконтрольному Росії Дагестані (докладніше: «Фіктивні договори»)^[9]. До листопада 1996 року колонізатор називав Завгаєва, який виїхав, «главою республіки»^[1][10]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з Ічкерії. 27 січня 1997 року чеченці обрали президентом Ічкерії Аслана Масхадова^[1].