Цензура

Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Росія вирішувала, яким журналістам працювати в Ічкерії, відбирала в них відзняті касети і переслідувала за репортажі про війну.

1 грудня 1994 року, за десять днів до відкритого вторгнення, голова уряду Росії Черномирдін розпорядженням № 1886-р створив Тимчасовий інформаційний центр^[1][2]. 9 грудня постановою № 1360 російський уряд доручив центру видавати журналістам акредитацію, дозвіл працювати в Ічкерії, і негайно відбирати її за відомості, які центр визнає невірними. Уряд дав МВС Росії та ФСК (попередниці сучасної ФСБ) право висилати з Ічкерії приїжджих, яких вони визнають небезпечними^[3].

29 грудня 1994 року МВС Росії оголосило, що акредитація Тимчасового інформаційного центру не дає права їздити туди, де стоять російські внутрішні війська (попередники сучасної Росгвардії)^[2].

Наприкінці січня 1995 року російський уряд створив Мобільний інформаційний центр у Моздоку, місті в підконтрольній Росії Північній Осетії, де стояв штаб окупантів. Лише акредитація цього центру давала журналістам право перебувати в «зоні бойових дій», а там - лише під наглядом військових або чиновників. Окупанти зазвичай вважали цією зоною всю Ічкерію^[2].

Російські військові висилали з республіки журналістів без акредитації, а журналістів з акредитацією затримували і відбирали в них касети та апаратуру, пояснюючи, що потрібна ще акредитація міністерства оборони або МВС^[2].

15 грудня 1994 року заступник голови уряду Росії Сосковець оголосив, що уряд може відібрати в телеканалу НТВ ліцензію на мовлення за репортажі про жертв війни в Ічкерії. Після суспільного протесту уряд відмовився від цієї погрози^[4].

Наприкінці травня 1995 року співробітники ФСБ Росії біля станиці Ассинівська на заході Ічкерії заарештували журналістів НТВ за те, що вони знімали позиції російських військ, хоча командир російської дивізії це дозволив. ФСБ шість годин тримала журналістів у фільтраційному таборі і відпустила (докладніше: «Система фільтраційних таборів»)^[5]. 3 червня 1995 року російські військові заарештували трьох іноземних журналістів на кордоні Ічкерії з підконтрольним Росії Дагестаном і вичитали їх за те, що в них немає потрібної акредитації. Через чотири дні, 7 червня, окупанти відпустили журналістів до Москви, а касети і плівку відібрали^[4].

25 червня 1995 року Олена Масюк, журналістка російського телеканалу НТВ, записала інтерв'ю з Шамілем Басаєвим, командиром Збройних сил Ічкерії, у Ножай-Юртівському районі на південному сході республіки^[4]. У квітні 1996 року журналістка розповіла в Москві громадському трибуналу російського фонду «Гласність»: «Щоб отримати акредитацію для роботи в Чечні, потрібно було потрапити на військовий аеродром у Моздоку, де видавали акредитації, — але для того, щоб проїхати на аеродром, потрібно було цю акредитацію вже мати». Про дорогу до Шаміля Басаєва вона сказала трибуналу: «Щоб потрапити в чеченське село, де, за моїми припущеннями, перебував тоді Басаєв, мені потрібно було в обхід російських блокпостів пройти 12 кілометрів пішки»^[5]. 13 липня 1995 року Генеральна прокуратура Росії порушила проти Олени Масюк кримінальну справу за те, що вона не розповіла слідству, де брала інтерв'ю. Наприкінці серпня прокуратура закрила справу без обвинення і попросила відомство уряду Росії у справах преси зробити так, щоб такі інтерв'ю не повторювалися^[4].

З 6 по 9 березня 1996 року, поки Збройні сили Ічкерії атакували окупантів у Грозному, російські чиновники заборонили телевізійним групам у місті знімати^[6]. 8 серпня 1996 року російський солдат на блокпосту біля Грозного наказав чотирьом журналістам іноземних ЗМІ повернути назад і пригрозив знищити апаратуру, а коли вони повернули, окупанти вистрілили по їхній машині з гранатомета і промахнулися. Через дві години російські льотчики обстріляли журналістів з вертольотів біля іншого в'їзду до міста, але нікого не поранили^[6].

У звіті за 1996 рік міжнародна організація Committee to Protect Journalists написала, що російські війська всю війну не визнавали акредитацію журналістів, псували їхню плівку, знищували апаратуру і стріляли по їхніх машинах з блокпостів і бойових вертольотів^[6].

У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів^[7]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)^[8]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки^[2].