у кампанії «Перша російсько-чеченська війна (1994–1996)»
Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Окупанти руйнували міста і села Ічкерії разом із житлом, лікарнями та школами[1].
Російські льотчики та артилеристи руйнували житлові квартали бомбардуваннями й обстрілами (докладніше: «Невибіркові напади»)[1]. У захоплених селах і містах російські солдати та міліціонери грабували будинки (докладніше: «Мародерство»), а потім підпалювали їх бензином, сіном або з вогнеметів[2][3][4]. Після війни 1994-1996 років без житла залишилися 60 тисяч родин Грозного[5].
Окупанти руйнували підстанції, зривали лінії електропередачі, підривали газопроводи[6][4].
У грудні 1994 року російська авіація бомбила Грозний, столицю Ічкерії. 9 січня 1995 року Ірина з Третього мікрорайону на околиці Грозного розповіла Human Rights Watch у підконтрольній Росії Інгушетії: «Наш район постраждав першим… чи то 17, чи то 18 грудня, розбомбили три дев'ятиповерхові будинки інституту „Промавтоматика". Люди всі стали бездомними»[7]. У ніч на 20 грудня російські льотчики скинули дві бомби на квартал одноповерхових будинків на перетині Московської вулиці та вулиці Ноя Буачідзе і повністю або частково зруйнували 18 будинків[1]. Російська авіація розбомбила підстанцію, і Грозний залишився без світла[6]. 31 грудня 1994 року окупанти почали штурм міста. Після 20 лютого 1995 року російський спецназ підпалював і підривав у Грозному будинки, нищив труби та лінії електропередачі[4]. Через два з лишком місяці після початку штурму, до 6 березня 1995 року, російські війська захопили Грозний. 1 травня 1995 року російська журналістка Євгенія Альбац, яка в січні була в місті, сказала на слуханнях комісії Конгресу США: «Такого міста більше немає. У Грозному немає жодного будинку, який війна так чи інакше не зруйнувала б»[8].
3 лютого 1995 року бійці російського ОМОНу (міліцейського спецназу) і внутрішніх військ МВС Росії (попередників сучасної Росгвардії) обшукували будинки в Петропавлівській, станиці на північний схід від Грозного, і спалили 14 будинків. Усього окупанти зруйнували в станиці 86 будинків[4]. У лютому 1995 року російські льотчики розбомбили в Аргуні, місті на схід від Грозного, дві школи, спортивну школу, лікарню та дитячий садок[9]. У кінці березня 1995 року російські війська без бою захопили Гудермес, друге за величиною місто Ічкерії, а 29 і 30 березня солдати палили в ньому будинки з вогнеметів, і на вулиці Пархоменка цілими залишилися два будинки[1][3]. У квітні 1995 року російські війська місяць обстрілювали Аллерой, село на сході Ічкерії, де жили 4500-5000 людей. Окупанти повністю зруйнували ракетами п'яту частину будинків Аллероя[1].
7 квітня 1995 року внутрішні війська МВС Росії та ОМОН штурмували Самашки, село на заході Ічкерії. Чеченці в Самашках розповіли спостерігачам російської правозахисної організації «Меморіал», що солдати й омоновці палили будинки 8 квітня, коли обшукували село. Російські військові ночували в школі на Кооперативній вулиці, а вранці підпалили її, і школа вигоріла всередині[2]. 10 квітня чеченка на прізвище Карнукаєва з Робочої вулиці розповіла Спостережній місії російських правозахисних організацій: «Будинки спалені. Мені зараз нікуди йти. Я голодна, холодна залишилася на вулиці з 4 дітьми»[2]. Співробітник «Меморіалу» Віктор Лозінський з 18 квітня по 1 травня 1995 року оглядав спалені будинки Самашок. У лютому 1996 року він розповів громадському трибуналу російського фонду «Гласність»: «Село планомірно випалювали. Будинки підпалювали так: розбивали скло прикладом і на підвіконня просто клали ветош [ганчір'я], просочену якоюсь соляркою, і її підпалювали»[6]. Спостережна місія опублікувала складений адміністрацією Самашок список 198 дворів, де окупанти повністю зруйнували хоча б один будинок, і в 155 із них згоріли майже всі будинки[2]. Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що російські військові та співробітники МВС спалили більшість будинків у селі навмисно[1].
З 30 вересня 1995 року до березня 1996 року російські внутрішні війська та міліція тримали в кільці Серноводськ, село на заході Ічкерії, зривали біля села лінії електропередачі й кілька разів підривали газопровід (докладніше: «Транспортна блокада»)[4]. У грудні 1995 року, після того як Збройні сили Ічкерії звільнили Гудермес, російські війська обстрілювали й бомбили місто. За словами біженців і оцінками журналістів, окупанти зруйнували або пошкодили близько 40 відсотків будівель Гудермеса[10].
З 3 по 9 березня 1996 року російські війська штурмували Серноводськ, спалили або зруйнували 30 відсотків будинків села, а російські солдати з ручних вогнеметів підпалювали квартири біженців на північній околиці села[4]. 15 березня 1996 року, через 11 місяців після першого штурму, російські війська знову штурмували Самашки і зруйнували до основи Будинок культури та школу, яку чеченці відбудували заново. Журналісти, які приїхали після штурму, побачили в усьому селі лише три вцілілі будинки[4]. 3 і 4 квітня 1996 року російські льотчики бомбили Шалажі, село на південному заході Ічкерії, і зруйнували десятки будинків, усю верхню частину села[1][4]. 6 квітня 1996 року російські війська захопили Жані-Ведено, гірське село з 38 дворів на південному сході Ічкерії, з якого чеченці пішли від обстрілів, і місяць нікого до нього не підпускали. Коли російські військові пішли, у селі залишився один цілий будинок, а на місці більшості будинків спостерігач «Меморіалу» знайшов згарища без слідів снарядів і бомб[1]. З 9 по 11 липня 1996 року російська артилерія обстрілювала, а авіація бомбила Гехі, село на південний захід від Грозного. Кореспондент московської газети «Известия» писав, що окупанти знищили понад третину села[1][11]. У ніч на 11 липня російські артилеристи обстрілювали Махкети, гірське село на південному сході Ічкерії, з реактивних систем залпового вогню «Град» і «Ураган», які не можуть бити прицільно, і знищили 150 будинків[1][11]. З 6 по 22 серпня 1996 року російські війська обстрілювали Грозний із важкої артилерії та бомбили його, а 21 серпня російські льотчики скинули на квартали п'ятиповерхівок на вулицях Сайханова та Ульянова запалювальні бомби, від яких будинки вигоріли всередині[1]. У бюлетені Міжнародного комітету Червоного Хреста від 2 вересня 1996 року сказано, що після серпневих ударів усі 80 тисяч людей у Грозному залишилися без електрики та медичної допомоги: усі лікарні міста були зруйновані або сильно пошкоджені[12].
26 липня 1995 року Комітет ООН з прав людини в зауваженнях щодо Росії висловив жаль, що російські збройні сили руйнували школи, лікарні та інші цивільні будівлі[13].
У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів[14]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)[15]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки[1].