у кампанії «Перша російсько-чеченська війна (1994–1996)»
Восени 1994 року Росія напала на Чеченську Республіку Ічкерія під іменем маріонеткової опозиції, а 11 грудня 1994 року російська армія відкрито вторглася в республіку. Росія двічі провела на захопленій землі Ічкерії «вибори», щоб видати маріонетковий уряд за обраний народом[1].
До осені 1995 року російська армія захопила Грозний, столицю Ічкерії, і рівнину на півночі республіки. 24 жовтня 1995 року Росія поставила Завгаєва на чолі маріонеткового уряду в Грозному (докладніше: «Маріонетковий уряд»)[1].
1 листопада 1995 року маріонетковий парламент, зібраний із депутатів радянського часу, запровадив посаду глави республіки. 5 листопада депутати призначили вибори на цю посаду на 16 грудня, день виборів до російського парламенту. 12 травня 1996 року маріонеткові депутати призначили вибори нового парламенту на 16 червня, день виборів президента Росії[1].
З 16 листопада 1995 року до дня голосування російські військові на блокпостах пускали в станицю Ассинівську і село Серноводськ на заході Ічкерії лише прописаних там людей, а кандидатів і агітаторів не пускали (докладніше: «Транспортна блокада»). З 11 по 20 грудня командувач окупаційними військами Шкірко заборонив в'їжджати до Грозного без особливої перепустки. Окупанти на блокпостах не пускали до міста журналістів з акредитацією[1].
12 грудня 1995 року маріонетковий парламент дозволив голосувати на будь-якій дільниці за будь-яким документом[1]. Підконтрольні Росії виборчі комісії республіки та Грозного назвали числа виборців міста, які різнилися вдвічі: 120 і 250 тисяч[1][2]. Обидві комісії відмовилися показати списки виборців[1].
Співробітники Групи сприяння, місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), на дні голосування в грудні 1995 року виїхали з Ічкерії. Міжнародних спостерігачів на виборах не було. 9 червня 1996 року, за тиждень до нових виборів, маріонетковий уряд оголосив Групу сприяння небажаною (докладніше: «Видворення зовнішніх місій»)[1].
6 грудня 1995 року російські солдати на блокпостах не пропустили до Грозного делегатів з півдня Ічкерії, і з'їзд прихильників Хасбулатова, колишнього глави парламенту в Москві, не відбувся. 9 грудня Хасбулатов, головний суперник Завгаєва, відмовився від участі у виборах[1].
З 14 по 17 грудня 1995 року окупанти проводили голосування за главу республіки. Російські війська не контролювали Шалінський район на південний схід від Грозного і гірські райони на півдні, і голосування там не було. Сотні тисяч громадян Ічкерії виїхали від війни з республіки і голосувати не могли[1]. 18 грудня підконтрольна Росії виборча комісія в Грозному оголосила, що проголосували понад 60% населення і близько 90% з них обрали Завгаєва[1]. Руслан Ахтаханов, радник президента Ічкерії Джохара Дудаєва, 21 квітня 1996 року розповів громадському трибуналу російського фонду «Гласність» у Москві про голосування в Самашках, селі на заході Ічкерії: «Жителі Самашок казали, що в них у селі виборів не було. <...> через тиждень після призначених виборів пан Завгаєв, сидячи в телестудії, дякував населенню республіки, яке так бурхливо його підтримало. І сказав, що найбільше підтримало — 70-80 відсотків населення — це село Самашки». За словами Руслана Ахтаханова, перед виборами члени підконтрольної Росії сільської адміністрації обійшли село і переписали в списки паспорти та підписи чеченців. 99 відсотків тих, хто голосував 17 грудня, за його словами, були з цих списків[3].
14 грудня 1995 року підконтрольна Росії адміністрація Гудермеса, другого за величиною міста республіки, передала по радіо, що вибори все одно відбудуться і стріляти в людей ніхто не буде, а Збройні сили Ічкерії того дня звільнили місто від окупантів. 17 грудня о дев'ятій вечора, як тільки закрилися дільниці, російські льотчики почали бомбити Гудермес (докладніше: «Невибіркові напади»)[4].
10 червня 1996 року в Назрані, місті в підконтрольній Росії Інгушетії, делегації Росії та Ічкерії записали в протоколі про припинення вогню, що вибори пройдуть після виведення російських військ і роззброєння армії Ічкерії[5]. Після підписання протоколу представник президента Росії в Ічкерії Лобов сказав по грозненському телебаченню: «Я не бачу серйозних причин для їх [виборів] скасування чи перенесення, як того вимагають сепаратисти» (так росіяни називали уряд і Збройні сили Ічкерії)[1]. 14-16 червня колонізатор провів вибори нового парламенту республіки та президента Росії, хоча його армія залишалася в Ічкерії. Ірина Дементьєва, кореспондентка московської газети «Ізвєстія», написала 20 червня: «Ще вранці шістнадцятого… глава республіки [Завгаєв] назвав відсоток тих, хто проголосував, — 50. Через півтори години голова республіканського виборчкому [виборчої комісії]… повідомив тим самим журналістам: на 12 годину дня проголосувало 23 відсотки виборців». Підконтрольна Росії виборча комісія в Грозному оголосила, що проголосували понад 60% виборців і що президент Росії Єльцин набрав у Чеченській Республіці більше половини голосів[1]. 17 і 18 червня ОБСЄ заявила, що вибори не були вільними і справедливими, а рішення їх провести порушило протоколи 10 червня про виведення військ[1][6][7].
16 червня 1996 року не голосували Гудермес і села Бачі-Юрт, Аллерой і Центорой на сході Ічкерії. Не голосували станиця Шелковська на півночі республіки, місто Шалі та села Курчалой і Ведено на південний схід від Грозного[8]. Після 16 червня посадові особи та громадські діячі республіки письмово підтвердили, що виборів не було в Гудермесі, а також у 64 селах, станицях і селищах шести районів Ічкерії, у тому числі там, де, за офіційними даними, стояли російські війська. Підпорядковані Росії глави адміністрацій підписали частину цих паперів і завірили їх печатками з гербом Росії, а один папір - голова і секретар виборчої комісії Гудермеського району[1]. 3 липня, у другому турі виборів, голосування не було в Шалі, Нових Атагах, Гехі та Гехі-Чу на південь від Грозного. Виборча комісія закрила дільницю в Урус-Мартані, місті на південний захід від Грозного, о четвертій годині дня, оголосивши, що там уже проголосували 98% виборців. За протоколами комісій, у другому турі в Чеченській Республіці проголосували 74% виборців і 73% з них обрали Єльцина, а Центральна виборча комісія Росії повідомила, що відомостей про порушення до неї не надходило[1].
Правозахисники «Меморіалу» пишуть, що обидва рази вибори не були справжніми і виборці не могли вільно висловити свою волю[1].
У серпні 1996 року Збройні сили Ічкерії звільнили Грозний від окупантів, змусивши Росію сісти за стіл переговорів[8]. 31 серпня 1996 року було підписано мирні угоди в Хасав'юрті (докладніше: «Фіктивні договори»)[9]. 31 грудня 1996 року останні російські війська пішли з республіки. 27 січня 1997 року громадяни Ічкерії обрали президента і парламент республіки. Президентом став Аслан Масхадов[1].