Вбивство лідера чеченського опору Бейбулата Таймієва, підготовлене імперським командуванням (1831)
Після втечі з-під нагляду восени 1830 року лідер чеченського опору Бейбулат Таймієв, зв'язаний клятвою Паскевичу, переломом обох ніг і хворобою, не брав участі в бойових діях, але самим своїм ім'ям надихав повстанців. Історик Д. А. Хожаєв писав: «Царське командування кілька разів мало намір розправитися з Бейбулатом, але боялося відкрито репресувати його, оскільки це могло викликати небажаний резонанс по всій Чечні. І все ж подальше перебування такої людини, як Бейбулат, у повсталій Чечні ставало для царського командування небезпечним. Почалася підготовка вбивства Бейбулата, яке невдовзі й було скоєно»[1]. 14 липня 1831 року неподалік укріплення Ташкічу Бейбулата було вбито із засідки князем Салі, який перебував на імперській службі. Д. А. Хожаєв зафіксував офіційну версію — вбивство подавалося як кровна помста — та її викриття: «князь Салі, який перебував на царській службі, покараний не був, тоді як інші випадки кровної помсти царське командування жорстоко переслідувало. Паскевич про вбитого Бейбулата відписав, що той був до кінця зрадником, а тому й карати вбивцю не слід»[1].
Актори
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія |
14 липня 1831 біля укріплення Ташкічу із засідки було вбито лідера чеченського опору Бейбулата Таймієва — керівника повстання 1825–1826 років, усунутого після того, як відкриту репресію командування визнало надто небезпечною. Історик Д. А. Хожаєв писав: «Царське командування кілька разів мало намір розправитися з Бейбулатом, але побоювалося відкрито репресувати його... Почалася підготовка вбивства Бейбулата, яке невдовзі й було скоєно»[1]. Убивця — князь Салі, який перебував на імперській службі, — покараний не був, хоча інші випадки кровної помсти жорстоко переслідувалися; головнокомандувач Паскевич відписав, що Бейбулат «був до кінця зрадником, тому й карати вбивцю не слід»[1]. |
Застосовувані техніки
| ID | Назва | Застосування | |
|---|---|---|---|
| T0021 | Нейтралізація опозиції |
14 липня 1831 біля укріплення Ташкічу із засідки було вбито лідера чеченського опору Бейбулата Таймієва — керівника повстання 1825–1826 років, усунутого після того, як відкриту репресію командування визнало надто небезпечною. Історик Д. А. Хожаєв писав: «Царське командування кілька разів мало намір розправитися з Бейбулатом, але побоювалося відкрито репресувати його... Почалася підготовка вбивства Бейбулата, яке невдовзі й було скоєно»[1]. Убивця — князь Салі, який перебував на імперській службі, — покараний не був, хоча інші випадки кровної помсти жорстоко переслідувалися; головнокомандувач Паскевич відписав, що Бейбулат «був до кінця зрадником, тому й карати вбивцю не слід»[1]. |
|
Інструменти
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія |
14 липня 1831 біля укріплення Ташкічу із засідки було вбито лідера чеченського опору Бейбулата Таймієва — керівника повстання 1825–1826 років, усунутого після того, як відкриту репресію командування визнало надто небезпечною. Історик Д. А. Хожаєв писав: «Царське командування кілька разів мало намір розправитися з Бейбулатом, але побоювалося відкрито репресувати його... Почалася підготовка вбивства Бейбулата, яке невдовзі й було скоєно»[1]. Убивця — князь Салі, який перебував на імперській службі, — покараний не був, хоча інші випадки кровної помсти жорстоко переслідувалися; головнокомандувач Паскевич відписав, що Бейбулат «був до кінця зрадником, тому й карати вбивцю не слід»[1]. |