Спроба підкупу Шаміля обіцянкою влади над Дагестаном заради явки до Миколи I в Тифліс і виклик чеченського імама Ташу-Хаджі (1837)
У вересні 1837 року, напередодні приїзду Миколи I на Кавказ, імперія спробувала купити лідера горського спротиву: Шамілю (Шаміль - імам, керівник спротиву горців Дагестану і Чечні російському завоюванню) пропонували «прощення», пошану і владу в обмін на явку до імператора в Тифліс. Волю Миколи I генерал Адлерберг передав генералу Розену листом від 10 серпня 1837: «щоб Шамілю та головним його спільникам Ташав-Гаджі, Кібіт-Магомету і карахському кадію Абдуррахману зроблено було навіювання скористатися прибуттям Його Величності в кавказький край і випросити милості постати перед лице Самого Монарха»[1] - першим серед «спільників» названо Ташу-Хаджі (шейх, у 1834-1836 роках імам Чечні, духовний і військовий керівник чеченського спротиву). Генерал Клюгенау домігся особистого побачення з Шамілем 18 вересня 1837 біля джерела поблизу аулу Каранай; хроніст Шаміля Мухаммед-Тахір аль-Карахі записав суть пропозиції: «Клюкі фон Клюгенау заговорив, просячи Шаміля приїхати для зустрічі з російським Миколою. Він запевняв, що імператор звеличить його, Шаміля, виявить йому пошану, зробить управителем справ усіх дагестанських мусульман. Від імператора, мовляв, не буде жодної зради»[2]. Водночас полковник Пулло листом зажадав від Шаміля вислати «у фортецю Грозну двох депутатів для представлення їх Государю» - і ця конкурентна вимога, за визнанням імперського історика Юрова, «дуже завадила успіхові» вербування[1]. Шаміль відмовився листом Клюгенау від 28 вересня 1837: «я вирішив не їхати в Тифліс, навіть якщо поріжуть мене на шматки, бо я багато разів бачив від вас зради»[1] - до імператора не з'явився ні він, ні Ташу-Хаджі.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 1 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
Реалізовані процедури
У вересні 1837 року, готуючи приїзд Миколи I на Кавказ, імперія спробувала завербувати Шаміля (Шаміль - імам, керівник спротиву горців Дагестану і Чечні російському завоюванню), запропонувавши йому владу і пошану в обмін на підпорядкування імперії. Волю імператора генерал Адлерберг передав генералу Розену листом від 10 серпня 1837: зробити «Шамілю та головним його спільникам Ташав-Гаджі, Кібіт-Магомету і карахському кадію Абдуррахману навіювання... випросити милості постати перед лице Самого Монарха» в Тифлісі[1]; першим у списку названо Ташу-Хаджі (шейх, у 1834-1836 роках імам Чечні, духовний і військовий керівник чеченського спротиву). Виконуючи це, генерал Клюгенау домігся особистого побачення з Шамілем 18 вересня 1837 біля джерела поблизу аулу Каранай; за записом хроніста Шаміля Мухаммеда-Тахіра аль-Карахі, генерал «заговорив, просячи Шаміля приїхати для зустрічі з російським Миколою. Він запевняв, що імператор звеличить його, Шаміля, виявить йому пошану, зробить управителем справ усіх дагестанських мусульман. Від імператора, мовляв, не буде жодної зради»[2]. Паралельно генерал Фезе доручив Ахмед-хану Мехтулінському «переконати Шаміля прибути в Тифліс на час Найвищого туди прибуття», про що генерал Розен доносив Чернишову 25 вересня 1837[3], а полковник Пулло листом зажадав від Шаміля вислати «у фортецю Грозну двох депутатів для представлення їх Государю»[1]. Підкуп було доведено до адресата і відкинуто: 28 вересня 1837 Шаміль відповів Клюгенау листом - «я вирішив не їхати в Тифліс, навіть якщо поріжуть мене на шматки, бо я багато разів бачив від вас зради»[1]; у Тифліс не поїхали ні Шаміль, ні Ташу-Хаджі. Пропозиція Шамілю поста «управителя справ усіх дагестанських мусульман» повторювала лінію, якою імперія в ті самі роки створювала лояльні їй релігійні інститути (кампанія C1159).