у кампанії «Андрусівське перемир'я (1667)»
Офіційний поділ українських земель між двома сусідніми державами. Договір підписали виключно представники Москви й Варшави: «Укладено 30.1(9.2) у с. Андрусово, поблизу Смоленська, на 13,5 року. Російську делегацію очолював окольничий А. Л. Ордін-Нащокін, польську – комісар Ю. Глібович»[1]. Думку самої автономії було повністю проігноровано: «Інтереси гетьманів і України при цьому, зрозуміло, не враховувалися»[2]. Окремий вузол змови - Київ: стаття 7 Андрусівського договору (30 січня 1667) зобов'язувала, що «саме місто Київ… має бути відданий і очищений… себто у два роки, від нинішнього договору рахуючи… у прийдешньому 1669 році в місяці квітні у 15 день»[3]; «Москва потім його не віддала»[4] - а 1686 року легалізувала утримане, «доплативши за Київ ще раз» (див. кампанію «Вічний мир»). Схему «територія за гроші» закладено там само: стаття 34 фіксує згоду царя Олексія видати «казни якої достойної до задоволення шляхти, вигнанців… з частини України, у бік Його Царської Величності уступленої»[3] - суму відклали на наступні посольства.